Волонтерська організація Drukarmija («Друкарська армія») діє не лише в Україні — її члени є і в Німеччині. Активісти за допомогою 3D-принтерів виготовляють пластикові деталі для солдатів та рятувальників: аксесуари для дронів, заглушки, тримачі для планшетів, корпуси для акумуляторів і ліхтариків, медичне приладдя.
У Німеччині замовлення виконують волонтери — Кріс, Євген або Майстер Вілл. З міркувань безпеки в чатах вони використовують псевдоніми. Кріс, майстер-ремісник, долучився після лютого 2022-го: спочатку приймав біженців, потім захотів продовжувати, але не грошима. «Ось так я й застряг на 3D-друці».
Сотні євро щомісяця
Чотири принтери в гаражі Кріса працюють цілодобово: від 10 до 15 кілограмів деталей щотижня. «У мене легко виходить 400–500 євро на місяць» — так він оцінює власні витрати.
Майстер Вілл, інженер за фахом, дізнавшись про Drukarmija, згадав про принтер у підвалі. «Тепер я запускаю його заради доброї справи». Для нього участь у цьому — спосіб захистити і Німеччину від «диктаторського режиму Росії». «Ідеться про те, щоб зберегти нашу свободу».
Як армія замовляє деталі онлайн
За даними самої організації, Drukarmija — найбільша 3D-друкарська ініціатива в Україні. Співзасновник Джейк (Євген) Волнов каже: близько 3 000 активістів із приблизно 7 000 пристроїв, із них близько 600 — із-за кордону. «Німецький хаб — один із найбільших».
З бункера в Києві Волнов керує організацією, яка працює як безкоштовний інтернет-магазин. Фронтові солдати, парамедики або пожежники подають заявки; куратори розміщують замовлення онлайн; волонтери завантажують файли й беруться до роботи. Готові деталі куратори перевіряють і відправляють на фронт. З Німеччини вироби найчастіше їдуть в Україну у мікроавтобусах або маршрутках. В асортименті — близько 1 500 позицій.
«Українські домогосподарки» — і відповідь на це
Drukarmija — частина тисяч організацій громадянського суспільства, чия добровільна праця дозволяє Україні виживати у війні. Голова Rheinmetall Армін Паппергер нещодавно знецінив цю роботу, назвавши її «українськими домогосподарками», які на кухнях за допомогою 3D-принтерів виготовляють деталі для дронів.
У Drukarmija посміялися. «Ця війна показала, що техніка вартістю в мільйони не варта нічого проти дрона за 1 000 доларів», — відповідає Волнов. Україна будує зброю гнучко, дешево і масово — саме це наразі стримує просування Росії.
Що можна друкувати за кордоном, а що ні
Закордонним учасникам не дають замовлень на деталі, які можуть бути кваліфіковані як зброя, — щоб уникнути проблем із німецьким законодавством про контроль над бойовою зброєю. Пластикові деталі безпосередньо для зброї та боєприпасів друкують в Україні.
Натомість навчальні муляжі боєприпасів цілком надходять із Німеччини: макети протитанкових мін або касетних боєприпасів із яскравими пластиковими крильцями — такі діти часто намагаються підняти. «Ідеться про те, щоб показати цивільним: таке чіпати не можна», — пояснює Євген. Такі муляжі демонструють зокрема у школах.
Кістки, протези, венозні шукачі
Уродженець України, нині програміст на півдні Німеччини, бере участь уже три роки. «Я ніколи не думав, що ця війна станеться. Це суперечить моїм цінностям як науковця. Але я не можу стояти осторонь».
Нещодавні замовлення — моделі людських кісток: пошукові групи на полях боїв використовують їх для порівняння із знахідками. Кріс також друкує ортопедичні накладки для протезів — солдати, які втратили кінцівки, отримують захист для куксів. Для мюнхенського проєкту Energy for Ukraine він виготовляє корпуси для венозних шукачів: під червоним світлом санітари знаходять вени у поранених навіть у темряві.
Відновлені акумулятори з електровелосипедів
Energy for Ukraine збирає ліхтарики та павербанки для рятувальників. Зелений пластик для корпусів надходить з України, у павербанки встановлюють відновлені акумулятори з електровелосипедів. «Головна проблема — дістати вживані акумулятори», — каже Макс Узунов з організації.
Пристрої застосовують після авіаударів — або скидають з дронів над позиціями, щоб солдати мали джерело енергії. «Я паяю майже щодня і розумію, навіщо це», — каже Узунов. Відгук з України — «це і є нагорода».