В епоху, коли під загрозою опинилося все українське, весняні обряди — гаївки, танці та пісні на честь приходу весни — дарують тисячам людей мить надії.
Кілька днів навесні великий музей народної архітектури просто неба у Львові перетворюється на море людей у святковому вбранні. Вони кружляють у танці, співають на галявинах між старовинними дерев'яними будівлями або просто радіють видовищу — особливо незвичному в часи війни.
Попри російські атаки та повітряні тривоги, у святкуванні взяли участь 24 000 відвідувачів, серед яких — сотні тяжко поранених солдатів, що зараз проходять реабілітацію у місті.
«Цінуйте кожну мить — так само, як це роблять солдати під час короткої відпустки з фронту», — каже Володимир Рудківський до присутніх. Міцний молодий бородатий чоловік утратив ногу під час українського контрнаступу на півдні країни.
Майже три роки після поранення він тепер є наставником для тяжко поранених солдатів, які щотижня прибувають до Львова. Навколо ветеранів — на протезах або у візках — танцюють святково вбрані гості і дякують їм за службу.
«Ми взялися за зброю і продовжуємо боротися, щоб наші люди могли жити і сміятися навіть під дронами та ракетами у небі», — каже Рудківський від імені поранених ветеранів.
Від заборони — до відродження
На початку повномасштабного вторгнення таких заходів у Львові не проводили взагалі — вони здавалися недоречними, пояснює Дарина Халявка з гурту «Дриг», де щотижня збираються на народні танці й традиції.
«Але в якийсь момент ми зрозуміли, що саме це нам і потрібно — зміцнити і свій дух, і дух солдатів», — розповідає вона. Чимало вояків із центральної та східної України вперше познайомилися з гаївками саме тут.
Сама Дарина родом із Полтави і виросла в середовищі, де за радянських часів українські обряди майже зникли. Радянська влада використовувала зовнішні атрибути культури, щоб створити враження свободи, — але цьому псевдофольклору бракувало будь-якого справжнього зв'язку з людьми.
Після здобуття незалежності у 1991 році — і особливо відтоді, як Україна почала відбиватися від Росії в 2010-х, — повернення до власного коріння виглядає як природне рішення і вияв інстинкту самозбереження: національна ідентичність загострюється, коли під загрозою опиняється саме право нації на існування.
Традиції стали сучасними
Сьогодні традиції вже не здаються застарілими. Ті, хто їх зберігає, можуть слухати будь-яку музику — від сучасних українських виконавців до Taylor Swift, Rammstein чи Kendrick Lamar. Серед гостей у львівському музеї переважає молодь, а вишиванки дедалі частіше стають частиною повсякденного гардеробу.
«Все більше людей вважають цей одяг романтичним та вишуканим і почуваються в ньому особливо гарними», — каже одна молода відвідувачка.
Нині такі святкування найбільш поширені на заході України, де традиції збереглися краще. Але й у решті країни їх поступово відроджують.
«Ми боремося за те, щоб наша культура не згасла, а розквітла», — каже Рудківський.