Місто Олешки на окупованому лівому березі Херсонщини відрізане від решти світу. Після підриву греблі Каховської ГЕС у 2023 році місто спершу затопило, потім пішли бомбардування. Тут залишається до 2 000 людей — здебільшо пенсіонери й ті, хто не може пересуватися самостійно, а також майже 50 дітей.
До початку повномасштабного вторгнення в Олешках мешкало 24 000 осіб. З 13 населених пунктів громади п'ять зруйновано вщент. Дороги заміновані — і саме місто, і всі під'їзди до нього. Антонівський міст, що сполучав Олешки з підконтрольним Україні Херсоном, росіяни підірвали у листопаді 2022 року після відступу з правого берега.
«В Олешках люди гинуть від мін, від прямих влучань у будинки, від осколків», — розповіла DW Ксенія Архіпова, яка регулярно організовує евакуацію місцевих жителів. Лікарня тримається на генераторах, але паливо майже вичерпано. Складні операції — ампутації після підриву на мінах — зробити вже неможливо.
Наталія, яка прожила під окупацією майже 18 місяців і виїхала після підриву греблі, каже: «Люди ледве виживають — без електрики і води. Ліків практично немає, продуктів не вистачає. Узбіччя доріг заміновані: міни вибухають, коли проїжджають велосипедисти чи йдуть пішоходи».
Зв'язок поки що є — через близькість до Херсона Олешки потрапляють у зону покриття українських мобільних мереж. Але використання українських SIM-карток на окупованих територіях заборонене. Люди ризикують: заряджають старі телефони від сонячних панелей, знятих із напівзруйнованих будівель.
Голод з березня
Минулої зими більшість постачальників припинили завозити продукти — через мінну небезпеку на дорогах. За словами Тетяни Хасаненко, голови Олешківської військової адміністрації Херсонської області, з середини січня по лютий їжі майже не було. 4 травня до міста прибула одна вантажівка з припасами — і більше нічого.
«З березня в Олешках фактично почався голод. Люди без електрики, готують на відкритому вогні, холодильники не працюють», — сказала Хасаненко DW.
Евакуація залежить від Москви
Уповноважений Верховної Ради Дмитро Лубінець назвав ситуацію «гуманітарною катастрофою». За його словами, на початку березня він отримав сигнали від жителів міста і звернувся до Міжнародного комітету Червоного Хреста, паралельно провівши переговори з тодішньою російською омбудсменкою Тетяною Москальковою.
Наприкінці квітня МКЧХ заявив про готовність надати стільки автобусів, скільки потрібно. Загалом евакуації чекають близько 6 000 цивільних з лівого берега Дніпра, серед них 200 дітей. Технічні деталі українська сторона вже узгодила — Київ очікує від Москви підтвердження дати перемир'я.
«Ми маємо справу з російськими воєнними злочинцями. Гуманітарний коридор можливий лише під наглядом міжнародних місій — ООН, Червоного Хреста або інших організацій», — наголосила Хасаненко.
МЗС України оголосило, що планує порушити питання гуманітарної кризи в ООН та ОБСЄ. «Закликаємо міжнародну спільноту негайно вжити конкретних заходів для порятунку наших громадян на окупованій Херсонщині», — йдеться в заяві міністерства.
Маршрут через Росію
Частина людей виїжджає власними силами. Архіпова допомагає: її команда перевіряє місцевість на міни по 100 метрів, дає сигнал машині — і так крок за кроком. «Щотижня вивозимо від семи до дванадцяти людей», — каже вона. Операцію фінансує організація «Рятуйте Україну».
Маршрут пролягає через окупований Скадовськ, далі через Росію до українсько-білоруського кордону — наразі найбезпечніший варіант. Але він доступний лише тим, у кого є документи.
«Люди без документів, чиє майно згоріло під час обстрілів, не можуть пройти через блокпости. Я раджу їм оформити російський паспорт — хоч якось вибратись. Але росіяни вимагають, аби троє сусідів підтвердили особу людини. Де їх знайти?» — запитує Архіпова.
Перевірки на блокпостах для власників лише українських документів тривають шість-сім годин. Окупаційна влада послідовно підвищує бар'єри для тих, хто не має російського громадянства, — і люди залишаються заблокованими.