На Старомістській площі Праги — між туристами й прогулянковими групами — Анастасія Сігнаєвська тримала знебарвлену фотографію солдата. Сергій Хаванських, позивний «Ковбой», любив кантрі-музику і загинув в Оленівці 29 липня 2022 року.
Того дня в казармі, де тримали українських військовополонених, стався вибух. Загинули щонайменше 50 людей, ще 130 отримали поранення. Верховний комісар ООН Фолькер Тюрк одразу закликав до розслідування на предмет порушень міжнародного гуманітарного права.
Росія заявила: Україна вдарила по в'язниці американською ракетою. Цю версію відкинули і внутрішній звіт ООН, і розслідування Associated Press — відповідальність на Москві.
На четверту річницю трагедії близько 40 активістів вийшли на площу з портретами жертв. Схожі заходи пройшли по всій Європі. У Києві на Михайлівській площі відкрили постійний меморіал.
Очі, прикуті до пам'яти
Хаванських потрапив у полон під час облоги Азовсталі навесні 2022 року. Разом із ним захопили понад 2 400 солдатів, більшість із яких до вибуху встигли перевести до Оленівки.
Сігнаєвська знала його дружину Аріну — вона тоді жила в Празі. «Цей чоловік був одним із перших, кого оголосили загиблим. Україна не змогла отримати його тіло, а міжнародним організаціям не дозволили потрапити на місце події», — розповідає вона.
Аріна чекала ще рік після атаки, перш ніж отримала останки чоловіка. «Росіяни могли повернути тіло, але відмовлялися. Чекали, аж поки самі вирішили», — каже Сігнаєвська.
Сама вона залишила рідний Житомир на початку 2022 року: батько вступив до ЗСУ, вона переїхала до Праги. «Я хотіла опинитися в безпечному місці, щоб підтримувати його та родину, а не ставати ще одним приводом для занепокоєння».
«Вони роблять це, бо можуть»
ООН закликала до незалежного розслідування, нагадавши: за міжнародним гуманітарним правом Росія несе відповідальність за безпеку полонених. Москва послідовно блокувала будь-які спроби встановити факти.
Комісія ООН 2024 року задокументувала масові й систематичні катування цивільних і військовополонених на всіх окупованих територіях — включно з актами сексуального насильства. Оленівка фігурує серед двадцяти одного задокументованого об'єкта.
«Вони роблять це просто тому, що можуть, і немає нікого, хто б їх зупинив», — сказав учасник заходу Антон Цилюрик.
У 2025 році Україна повернула 3 180 військовослужбовців і 255 цивільних. Значно більше залишаються в полоні. Медіаінститут з прав людини України вважає: 38 солдатів, захоплених на Азовсталі, вже засуджені або перебувають під кримінальним переслідуванням у Росії.
Голос у Чехії
Voices of Ukraine заснована Сігнаєвською після переїзду до Чехії. Чотири жінки в керівництві, понад 150 волонтерів — вони організовують акції, збирають кошти, пояснюють чеській аудиторії, що відбувається в Україні від 2014 року. Деякі члени організації досі чекають рідних із полону.
Чехія надає тимчасовий захист понад 300 000 переміщених українців і підтримує розслідування порушень міжнародного гуманітарного права. Але поки медіависвітлення слабшає, організаціям на кшталт Voices of Ukraine доводиться самостійно утримувати публічну увагу до конфлікту.
«Багато українців у Чехії досі чекають, коли повернуться їхні брати, сини, рідні. Вони не знають, де ті перебувають у полоні», — каже Сігнаєвська. «Ми хочемо, щоб вони відчували, що мають голос — що можуть впливати на суспільну дискусію й підтримувати свою батьківщину».
Матеріал підготовлено на основі репортажу Жізель Любек для Transitions.