З усіх 128 учасниць основної сітки Відкритого чемпіонату Франції цього року чвертьфінальна вісімка виявилась зосередженою на надзвичайно малому географічному клаптику. Одна полька, одна румунка, дві українки — і половина решти гравців з Росії або Білорусі. Ці четверо в офіційній символіці представлені білим прямокутником без жодних позначок: прапором, якого не існує.
Це жіноче Roland Garros пройшло під знаком російської війни в Україні і дедалі ширшої прірви між гравцями двох країн. У тенісі цей конфлікт тліє особливо гостро: у топ-100 рейтингу WTA по сім представниць Росії та України, а перша ракетка світу — білоруска Арина Сабаленка.
«Вони знають, що відбувається»
Марта Костюк, 23 роки, стала першою українкою у півфіналі Roland Garros. Там вона зустрінеться з росіянкою Міррою Андрєєвою — уродженкою Сибіру, яка 2022-го оселилась у Каннах. Білоруска Сабаленка програла у чвертьфіналі Діані Шнайдер, яку критикували за участь у турнірі в Санкт-Петербурзі, що спонсорується «Газпромом».
Після виходу до півфіналу Костюк сказала про російських гравців: «Вони всі дорослі люди. Вони знають, про що говорять. У них є телефони. Є Instagram. Є новини. Не розумію, як можна спокійно спати вночі, коли знаєш, що це відбувається».
Свою першу перемогу на турнірі вона здобула одразу після того, як ракета зрівняла з землею будівлю за сто метрів від будинку її родини в Києві. Матч зі Світоліною у суто українському півфіналі відбувся за кілька годин після бомбардувань по всій країні, що забрали щонайменше 18 людей. Після обох матчів Костюк плакала.
«Найбільше, що я можу зробити, — це говорити про це, щоб більше людей дізналися, щоб вони не звикали до цього жахливого життя», — сказала вона.
Аргумент про страх переслідувань рідних, які залишились у Росії, Костюк не сприймає: «Я знаю людей, які виїхали з Росії одразу після початку війни, продали бізнес, кинули все — просто тому, що не погоджуються з тим, що їхня країна робить». Вона навела приклад Дарії Касаткіної: та у 2022 році засудила вторгнення, після чого до батьків приходили з погрозами — але це не завадило їй 2025-го отримати австралійське громадянство і переїхати. «Немає нічого, що вас зупиняло б, якщо ви в це не вірите. Після чотирьох років вони вже досить ясно дали зрозуміти, на чиєму вони боці», — підсумувала Костюк.
Управлінський вакуум
Роздроблена система управління тенісом — чотири Великі шлеми, два тури та ITF — унеможливила будь-яку скоординовану відповідь. Wimbledon 2022 року став єдиним мейджором, який заборонив росіянам і білорусам виступати. За це рішення ATP і WTA не нарахували жодних рейтингових очок, а AELTC і LTA разом оштрафували на два мільйони доларів. Іронія: переможницею того турніру виявилась Олена Рибакіна — уроджена Москви, яка з 2018-го представляє Казахстан.
Відтоді як Анастасія Мискіна 2003 року стала першою росіянкою-чемпіонкою мейджору, їх накопичилося ще сім — плюс шість для Білорусі. Сабаленка виграла чотири Великі шлеми без прапора. Більшість спортивних федерацій — у зимових дисциплінах, міжнародному футболі та легкій атлетиці — відсторонили росіян. Теніс обрав інший шлях: нейтральні гравці без прапора. Без чіткої позиції різноманітні органи управління виглядають безпорадно.
Реальність, яку не витерти
Олександра Олійникова після поразки від Шнайдер у третьому колі сказала прямо: «Коли я повернуся додому, я лежатиму під бомбами. Ця війна визначає моє життя, бо моє майбутнє в Україні. Батько повертається до армії. Мій хлопець — солдат. Все в моєму житті визначає війна».
Цей Roland Garros висвітлив цю реальність з максимальною різкістю. Жодного натяку на те, що теніс знає, як з нею жити.