Ісламабадський меморандум — угода між США та Іраном, підписана 17 червня 2026 року, — розвалився через дипломатичну техніку, яку його автори вважали перевагою.
«Конструктивна двозначність» дозволяє сторонам підписати один текст і трактувати його по-різному. Для статичних суперечок — скажімо, демаркації кордону — цей підхід часом спрацьовує: обидві сторони відступають і оголошують перемогу. У Гормузі він провалився.
П'ятий параграф
Камінь спотикання — параграф 5 меморандуму, присвячений безпечному проходу через Ормузьку протоку. Тегеран тлумачить його як визнання іранського контролю над судноплавством і права на встановлення тарифів. Вашингтон і держави Перської затоки наполягають: мова йде лише про сприяння торгівлі, без жодних зборів.
До конфлікту через протоку щодня проходило близько 130 суден — одне кожні одинадцять хвилин. Кожен такий прохід вимагав миттєвого тлумачення параграфа, щодо якого сторони принципово не домовились.
Що спровокувало зрив
14 липня іранські крилаті ракети вразили два танкери під прапором ОАЕ у протоці. Один індійський моряк загинув, восьмеро отримали поранення. Корпус вартових революції заявив, що судна ігнорували попередження та увійшли в замінований коридор.
Далі ескалація прискорилась: шість ночей поспіль американські удари, морська блокада іранських портів, знищення мостів поблизу Бендер-Аббаса і диспетчерської вежі в Чабахарі. За даними іранського міністерства охорони здоров'я — 38 загиблих, понад 400 поранених.
Адміністрація Трампа спочатку оголосила про 20-відсотковий тариф на вантажі через протоку, але відкликала рішення через відсутність правової бази. Іран у відповідь підготував «збори за екологічну компенсацію».
Ринок відреагував одразу
Нафта Brent сягнула $86 і утримується вище $85, попри формальний мир. Трафік через протоку впав із 130 суден на добу до трьох у четвер — найнижчий показник із травня.
Чому метод не спрацював
Аналітики Modern Diplomacy розрізняють два типи суперечок. Статичні — де розмитість дає простір для компромісу, бо рішення не потрібне щохвилини. Та динамічні — де оперативні рішення приймаються безперервно і кожен стає полем бою між різними прочитаннями одного тексту. Ормузька протока — другий випадок.
Без чітких процедур — хто дає дозвіл на прохід, якими каналами зв'язку, як вирішуються суперечки на місці — меморандум залишається порожнім каркасом.
60-денне положення угоди спливає 16 серпня. До цієї дати Іран погрожує запровадити збори в односторонньому порядку.
«Конструктивна двозначність — це позика у майбутнього, — пишуть автори аналізу. — Ормуз бере відсотки погодинно».