<p>У вівторок, 21 липня, президент <a href="https://deepconcern.news/tag/зеленський/">Зеленський</a> призначив Михайла Драпатого новим головнокомандувачем <a href="https://deepconcern.news/tag/збройні-сили-україни/">Збройних сил України</a>, поклавши на нього завдання розробити сучасну стратегію оборони і продовжити розпочаті реформи.</p><p>Це відбулося після несподіваної зміни кабінету міністрів минулого тижня. Більшість міністрів зберегли посади при новому прем'єрі Сергієві Корецькому, але не колишній <a href="https://deepconcern.news/tag/міністерство-оборони/">міністр оборони</a> Михайло Федоров — він мав серйозний конфлікт із колишнім головнокомандувачем Олександром Сирським щодо стратегічного напряму.</p><p>Звільнення популярного міністра оборони викликало обурення в суспільстві. Учасники масових протестів вимагали його повернення та відставки Сирського. Останнього врешті усунули з посади, але Федоров не повернеться. Новим міністром оборони призначено Євгена Хмару, колишнього голову СБУ.</p><h2>Армія потребує змін</h2><p>Драпатий виявився єдиним генералом, який публічно підтримав Федорова після його звільнення. У Facebook він написав, що шестимісячна робота Федорова в Міністерстві оборони була «серйозною спробою змінити умови у військовій системі, які роками залишалися незмінними».</p><p>За його словами, взаємодія між військами та міністерством кардинально змінилася: з'явилася готовність прислухатися до командирів і підтримувати зміни, ініційовані підрозділами. Чимало з них доводилося проштовхувати всупереч спротиву старої системи.</p><h2>Хто такий Михайло Драпатий?</h2><p><a href="https://deepconcern.news/tag/михайло-драпатий/">Михайло Драпатий</a> (народ. 1982) — нагороджений численними орденами генерал-майор, танкіст за фахом, учасник бойових дій ще з 2014 року. Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році він, як заступник командувача Об'єднаних сил, координував захист Кривого Рогу та звільнення стратегічних районів на півдні.</p><p>Репутацію антикризового командувача він зміцнив, зупинивши російський наступ поблизу Харкова у 2024 році, й послідовно піднімався щаблями Генштабу — до командувача Сухопутних військ, а потім і командувача Об'єднаних сил.</p><p>1 червня 2025 року Драпатий подав у відставку після того, як російський ракетний удар по навчальному полігону під його командуванням забрав життя щонайменше 12 солдатів і поранив понад 60. У Facebook він пояснив рішення «особистим відчуттям відповідальності». Зеленський відставку не прийняв і пізніше призначив генерала командувачем Об'єднаних сил.</p><p>Восени 2025 року, коли Драпатому доручили оборону <a href="https://deepconcern.news/tag/харківська-область/">Харківської області</a>, частина спостерігачів розцінила це як спробу обмежити його вплив. Окремі ЗМІ припускали, що Сирський хотів відсунути популярного генерала як потенційного конкурента.</p><h2>Криза власного виробництва?</h2><p>Думки військових аналітиків щодо кадрових змін розділилися. Олександр Хара з Українського центру оборонних стратегій вважає протести важливим демократичним коректором у час, коли вибори неможливі.</p><p>«Президент почув реакцію громадянського суспільства та військових і зробив висновки. Суспільству вдалося повернути події на демократичний курс», — сказав він.</p><p>Олексій Мельник із київського Центру Разумкова оцінює ситуацію критичніше. За його словами, Зеленський мав право на кадрові рішення, але спровокував масштабну внутрішньополітичну кризу, яка була зайвою.</p><p>«Це точно не зіграє йому на руку. Прикро, що президент не засвоїв попередніх уроків — рівно рік тому вже була подібна криза власного виробництва», — сказав Мельник у коментарі для DW.</p>