У американському телеефірі президент України Володимир Зеленський закликав до мирних переговорів, назвавши нинішній момент сприятливим для України. За словами полковника Маркуса Райснера, особливий тиск на росіян справляють удари по нафтосховищах. У повітряній війні Київ отримує конкретну підтримку від Німеччини та Швеції.

ntv.de: Зеленський в інтерв'ю американському телебаченню висловився за мирні переговори з Росією до початку зими. Він послався на покращення стратегічного становища України. Чи справді ситуація на фронті зараз змушує Путіна сісти за стіл переговорів?

Маркус Райснер: Зеленський відкрито каже, що до осені або зими війна має перейти хоча б у перемир'я, а можливо, і у переговори. Упродовж останніх тижнів з'явилося кілька індикаторів, які свідчать: обидві сторони в принципі готові до тривалого перемир'я, а потенційно і до мирних переговорів. Путін ще навколо 9 травня натякнув, що, на його погляд, війна може завершитися до кінця року — і вже сам по собі цей сигнал примітний.

Чи є у Путіна для цього воєнні підстави?

На стратегічному рівні ми спостерігаємо виразну ескалацію повітряної війни з обох боків. На оперативно-тактичному рівні Україна досягла патової ситуації. Вибудувавши справжній дроновий заслін і розважливо застосовуючи автономні системи, вона зупинила російські наступи. Росія просувається точково, але аж ніяк не в тих масштабах, на які Москва, мабуть, розраховувала. При цьому російські війська зазнають важких втрат. До цього додається зростаючий тиск на російську логістику на півдні: паливо вже скорочується або раціонується в районі Криму, на окупованих частинах Херсонщини та Запоріжжя.

Отже, економічні чинники набувають більшої ваги?

Тиск, який українські удари чинять на російську економіку, вже вимірний і болючий. У вихідні Україна атакувала ще три російські об'єкти: нафтопереробний завод у Саратові — майже 600 кілометрів від кордону; велике нафтосховище Курган у Ростовській області — приблизно 150 кілометрів від фронту; трубопровід Лазарево у Кіровській області — понад 1000 кілометрів від лінії зіткнення. Логіка російського керівництва, як я припускаю, полягає не в тому, щоб погодитись на переговори через наближення воєнної поразки, а в тому, що Москва розуміє: власна економіка в довгостроковій перспективі може отримати серйозні збитки.

Німеччина поставила ще одну систему ПВО Iris-T — Україна вимагає більше боєприпасів і додаткових систем. Швеція та Україна уклали угоду про постачання винищувачів JAS 39 Gripen. Чи справді Iris-T і Gripen можуть принципово змінити ситуацію для України?

Якщо поглянути на минулотижневі повітряні бої, стає зрозуміло, чому Iris-T і Gripen для України такі важливі. Лише за кілька днів минулого тижня Росія застосувала проти цілей в Україні близько 2300 ударних дронів, понад 100 ракет і крилатих ракет, а також понад 1500 планувальних бомб. Саме тут у гру вступає Iris-T: ця система ПВО дозволяє Україні значно краще захищатися насамперед від ракет і крилатих ракет. Кожна додаткова система означає, що можна прикрити більше об'єктів критичної інфраструктури, міст і ділянок фронту.

А Gripen?

Шведський пакет з Gripen — це не лише про сам літак, а передусім про зброю, яку він може нести. Йдеться зокрема про керовані ракети класу Meteor. Такі ракети «повітря-повітря» великої дальності дозволяють Україні атакувати російські бойові літаки з відстані до 200 кілометрів. Це принципово, бо зараз Росія тримає свої винищувачі далеко за лінією фронту і звідти скидає планувальні бомби, здатні долати великі відстані. Завдяки Gripen Україна зможе тримати російську авіацію на дистанції та зривати планувальні атаки.

Російський дрон влучив у житловий будинок у Румунії. НАТО однозначно назвало його російським. Що за цим стоїть?

Цей інцидент пов'язаний з російськими ударами по українських дунайських портах Рені та Ізмаїл. Обидва порти розташовані безпосередньо на кордоні з Румунією. Якщо дрон уражений системою ПВО або збитий засобами радіоелектронної боротьби, він може втратити курс і опинитися на румунській території — таке траплялося вже кілька разів. Особливість цього випадку: дрон влучив у житловий будинок і поранив двох цивільних. За уламками вдалося встановити російське походження апарату. Усе вказує на те, що це не навмисний удар по Румунії, а ненавмисний наслідок повітряних боїв у прикордонній зоні. Інцидент показує, як ескалація повітряної війни підвищує ризики для країн НАТО, що межують з Україною.

Минулого тижня ви описували, як Україна намагається перерізати російські шляхи постачання, не оголюючи власний фронт. Наскільки Києву вдається зараз ця рівновага?

Тижнями Україна підтримує цю рівновагу напрочуд стабільно. Тут задіяний новий тип українських дронів — Hornet. Вони злітають із центральної східної частини України, прямують на окуповані території і оснащені штучним інтелектом. На кінцевому відрізку польоту здатні розпізнавати цілі, захоплювати окремі транспортні засоби або колони та знищувати їх прицільно. Російські канали вже кілька тижнів повідомляють про удари по колонах забезпечення та окремих машинах, а українські дрон-відео підтверджують: шляхи постачання ефективно перерізаються або принаймні масово порушуються.

Бригадний генерал Білецький заявив, що такі міста, як Луганськ, Старобільськ або Алчевськ, перебувають під «дроновим контролем» українців. Наскільки ці дані достовірні?

Тут треба диференціювати. Загалом сьогодні майже всі більші міста в зоні бойових дій перебувають під «дроновим контролем» — але з обох боків. Російські дрони регулярно атакують українські міста поблизу фронту — зокрема Харків, Суми, укріплений пояс від Слов'янська до Костянтинівки. У Запоріжжі та Херсоні українське населення тероризують дронами з протилежного берега річки.

А Україна?

Україна намагається робити дзеркально те саме на окупованих територіях: такі міста, як Мелітополь, Луганськ і Старобільськ, дедалі частіше потрапляють під удари українських дронів. Таким чином важливі російські шляхи постачання опиняються під зростаючим тиском. Росія реагує зокрема за допомогою дронового підрозділу «Рубікон», що використовує дрони-перехоплювачі проти українських апаратів. Поки що його ефективність лишається обмеженою.

Навколо Костянтинівки російські джерела повідомляли про часткові успіхи й оточення, тоді як українське постачання в місто, схоже, продовжує функціонувати. Є нові розвитки там?

Костянтинівка перетворюється на ще одну гарячу точку — таку, яку в цій війні ми вже бачили в різних місцях. Попри загальний пат на багатьох ділянках фронту, російські війська повільно просуваються в міській забудові. Росія там відпрацьовує схему, яка окреслилася після Курської операції: міста атакуються не лише в лоб — їх систематично блокують дронами й артилерією, щоб постачання майже не потрапляло всередину, а захисники поступово виснажувалися. Україна тримається і застосовує напівавтономні системи — наземні роботи або більші дрони, що скидають вантажі, — аби підтримувати постачання.

Чи бачите ви ще інші гарячі точки боїв?

Посилилась активність Росії на півночі — у районі Харкова та Сум — і на півдні, у Херсонській та Запорізькій областях. Причина в тому, що весняний наступ Росії не досяг своїх цілей, однак Москва не відмовилась від ідеї провести влітку 2026 року нову наступальну операцію. Логіка така: тиск на північ і південь має змусити Україну перекинути сили з центральної ділянки. Своєю чергою, Україна нещодавно провела невелику локальну контратаку під Запоріжжям і відвоювала у росіян частину позицій — приблизно в районі Токмака. Проте головним осередком напруги залишається саме Костянтинівка, яку Росія розглядає як «відмичку» до укріпленого поясу від Краматорська до Слов'янська.