Дональд Трамп, не зумівши врегулювати українсько-російське протистояння впродовж перших 24 годин свого другого президентства, як і обіцяв, не лише ввергнув світову економічну систему в тарифний хаос, а й затягнув планету в близькосхідне болото. Намагаючись зберегти потік нафти, він фактично фінансує злочини Росії в Україні, тимчасово знявши санкції з російської нафти й забезпечуючи Кремлю приблизно 150 мільйонів доларів США щодня.
Тож на п'ятому році російської війни проти України Захід здебільшого й досі дозволяє знесиленій країні боротися самотужки. Стратегічний прорахунок Трампа призвів до руйнування інфраструктури Перської затоки, відновлення якої займе роки, — при цьому майже не вплинувши на режим, жорстко контрольований Корпусом вартових Ісламської революції (КВІР).
Володимир Путін вміло використовує слабкість Заходу, його нерішучість і прагнення до компромісу. До цього додались і європейська залежність від російської нафти та природного газу, і тепла дружба Трампа з Путіним — і Трамп так і не наважився протистояти Путіну з позиції сили.
Досвід автора у спілкуванні з високопосадовими російськими дипломатами та військовими чиновниками — як у Косово, так і в Афганістані — свідчить: домогтися результату можна лише тоді, коли з першого ж кроку погрожуєш жорсткими, негайними й достовірними каральними заходами, — а не розстилаєш червоний килим на Алясці.
Путін, його оточення та олігархи зневажають нерішучість і слабкість. І саме це НАТО та західні союзники знову і знову демонструють — більше говорять про те, чого не можуть зробити, замість того щоб діяти негайно задля порятунку України.
Помилки, які дозволили Путіну зайти так далеко
У 2014 році Путіну вдалося анексувати Крим і створити так звані Донецьку та Луганську народні республіки. Результат: він спостерігав за тим, як Захід реагує — нерішучістю. Подальший досвід в Афганістані та Сирії лише підтвердив його правоту. У перші тижні після вторгнення 24 лютого 2022 року Захід в останній момент зліпив докупи комплексний режим санкцій та заморожування активів проти Росії. Увесь процес відбувався реактивно й хаотично.
Що робити: конкретні кроки
Активно відновити взаємодію з Україною й нагадати: це Путінська війна. Заходу необхідно переналаштуватись і повністю відрізати Путіна від соціальної бази підтримки, змусивши його оточення зрештою замінити його лідером, налаштованим на співпрацю з Європою. Настав час не просто заморожувати, а конфіскувати всі активи апаратників та олігархів за кордоном — завдавши їм нищівного удару раз і назавжди.
Міжнародний кримінальний суд (МКС) відкрив розслідування щодо можливих воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду в Україні. Виданий ордер на арешт Путіна робить його обвинуваченим у воєнних злочинах, зокрема пов'язаних із депортацією та переміщенням дітей. Західні держави мають підтримувати МКС у зборі додаткових доказів і оприлюднювати свої висновки. А оскільки Росія не визнає Суду, необхідно створити спеціальний трибунал для розслідування міжнародного злочину агресії проти України.
Захід, не опускаючись до рівня Путіна, повинен проводити агресивні наступальні кібероперації проти всіх елементів національної потужності Росії — саме проти тих секторів, на які російські хакери нападали на Захід упродовж останніх 20 років.
Санкції мають вдарити по м'яких цілях Росії: спорту й культурі. Захід повинен заборонити будь-який експорт до Росії та заблокувати всі — а не деякі — російські банки від системи міжнародних платежів SWIFT. ЄС терміново потребує всеосяжного плану для відмови від усього імпорту російської нафти та запровадження постійної заборони на зріджений природний газ. Брюссель також повинен погрожувати Угорщині та Словаччині торговельними заходами через їхнє вето на кредит Україні в 90 мільярдів євро.
США та держави НАТО мають збільшити безоплатні поставки бойових літаків, наступальних і оборонних систем озброєння; США повинні відновити пряму допомогу Україні. Нещодавній візит президента Зеленського до країн Перської затоки — Саудівської Аравії, ОАЕ та Катару — має принести фінансову підтримку й інвестиції в обмін на значний досвід України у сфері протидії дронам.
Переговори і майбутнє
Захід не повинен потрапити у пастку підступних мирних ініціатив і брехливих пропозицій про припинення вогню з боку Путіна. Будь-які переговори мають бути тристоронніми: Україна, Росія й досвідчений посередник. Дилетанти Вітков і Кушнер зазнали невдачі. Настав час для твердих, досвідчених дипломатів — а не кумів і свояків, призначених за протекцією.
Трамп повинен зрозуміти силу союзників і побудови коаліцій. У НАТО 32 держави-члени, і всі вони мають бути залучені до консультацій перед будь-яким політичним або військовим втручанням. Цікаво, чи знає Трамп взагалі, що таке Люксембург — і що це член НАТО з таким самим статусом, як і Сполучені Штати.
Замість хрестових походів XXI століття в Ірані, Трампу — і Заходу — необхідно переналаштуватись і зосередитись на припиненні війни в Україні. Саме відновлена підтримка України в усьому спектрі можливостей визначить результат цієї тривалої війни.
Путін вважає, що може пересидіти Захід, зображуючи війну в Україні як безперспективну. Ми маємо змінити цей наратив і створити умови для позитивного результату.