Україна різко розширила масштаби ударів вглиб Росії, атакуючи об'єкти військово-промислового комплексу в рамках того, що президент Володимир Зеленський називає кампанією з примусу Москви до завершення війни.
Попри те, що зростаюча здатність Києва бити по глибокому тилу Росії змінює картину на полі бою, аналітики застерігають: у ширшому стратегічному вимірі перевага може залишатися за Путіним — особливо з погляду довгострокової безпеки Європи.
У суботу Україна взяла відповідальність за удар по промисловому комплексу «Титан-Барикади» у Волгограді — підприємстві, що виробляє компоненти для російського ракетного комплексу «Іскандер». За словами Зеленського, об'єкт атакували ракети FP-5 «Фламінго»; він також назвав завод великим виробником артилерійських систем і спеціалізованого військового обладнання.
Волгоградський губернатор Андрій Бочаров підтвердив удар по підприємству в Красноктябрському районі: 10 осіб дістали поранення, виробничі потужності пошкоджено. Назву компанії він не вказав.
Удар стався після того, що Москва охарактеризувала як один з найбільших дронових нападів України з початку повномасштабного вторгнення — понад чотири роки тому. Міністерство оборони Росії заявило, що засоби ППО перехопили 660 українських дронів над дюжиною регіонів, окупованим Кримом і прилеглими акваторіями.
Зеленський також оголосив про «40-денну операцію впливу» — тривалу кампанію глибоких ударів для нарощування тиску на Кремль. Водночас Росія не припиняла власних атак: уночі внаслідок удару російського дрона по приватному будинку в Сумській області загинув 66-річний чоловік, повідомили регіональні органи влади.
Україна підвищує ціну війни — але Росія залишається довгостроковим викликом для Європи
Стратегія України стає дедалі зрозумілішою: завдати шкоди оборонній промисловості Росії, скоротити нафтові доходи та наблизити наслідки війни до пересічних росіян. Нещодавні удари дедалі частіше спрямовуються на військові заводи, об'єкти ракетного виробництва та енергетичну інфраструктуру — за сотні кілометрів від лінії фронту.
Частина спостерігачів вважає, що кампанія починає давати результат. Історик Пітер Франкопан у матеріалі для Foreign Policy доводить, що розширення Україною дронових операцій завдає Росії військового, економічного й психологічного тиску. Повторювані удари по енергетичній інфраструктурі, зростаючі втрати й дедалі відчутніший тягар на російській економіці можуть перетворити Путіна на «людину, що тоне» — лідера, який стає небезпечнішим у міру ослаблення свого становища. Франкопан застерігає: замість того щоб миритися з невдачами, Кремль може відповісти новою ескалацією та поновленими погрозами на адресу Європи.
Інші експерти радять стримати оптимізм щодо довгострокових наслідків. Військовий аналітик Майкл Кофман у статті для Foreign Affairs стверджує, що Росія залишається головною загрозою безпеці Європи незалежно від підсумків поточної війни. Попри колосальні втрати в особовому складі й техніці, Москва продовжує нарощувати збройні сили, збільшила оборонне виробництво та адаптувалася до дронових операцій.
За оцінкою Кофмана, Росія здатна відновити достатній воєнний потенціал протягом п'яти-семи років, щоб знову становити серйозний виклад для НАТО, — а обмежений військовий тиск здійснювати зможе й значно раніше. Замість армії зразка 2022 року Росія, за прогнозами, виставить більші сили з масштабними дроновими підрозділами і спроможністю завдавати ударів на великі відстані.
Для Європи це складна реальність. Україна переносить війну на російську землю — але аналітики наголошують: це не знімає автоматично довгострокову загрозу з боку Москви. Нинішня кампанія Києва відкриває новий етап конфлікту, на якому Росія зазнає більшого тиску, ніж будь-коли, проте зберігає достатньо сили, щоб визначати безпекову ситуацію в Європі на роки вперед — і може ставати дедалі менш передбачуваною в міру зростання цього тиску.