Коли у 2014 році Владімір Путін пояснював анексію Криму, він прямо називав Чорноморський регіон стратегічним: «Ми не могли дозволити, щоб сили НАТО прийшли на землю Криму й Севастополя». Дванадцять років по тому Чорне море перестало бути російським тилом.
Українські удари по Новоросійську — найбільшому комерційному порту росії на Чорному морі — за останні тижні суттєво порушили постачання нафти й зерна. Російський флот більше не домінує в регіоні. Через дронові атаки України вивозити товари Чорним морем росії стає дедалі важче, а переорієнтувати логістику вдається лише частково.
Новоросійськ — головний вузол російського експорту ще з XIX століття. Через нього проходить до третини всього зернового експорту країни; поряд — основні сільськогосподарські регіони. Тут відвантажують сиру нафту, метали й контейнерні вантажі.
Зерно
12 серпня Андрій Сізов, керівник дослідницько-консалтингової фірми SovEcon, написав у Telegram, що Новоросійський комбінат хлібопродуктів (НКХП) та Новоросійський зерновий термінал призупинили роботу. Наступного дня зупинився КСК — один із найбільших глибоководних зернових терміналів росії. Великий термінал у Тамані завис ще наприкінці липня; до того Україна паралізувала мілководні порти Азовського моря.
На момент публікації єдиним діючим залишався Туапсе — найменший із глибоководних зернових терміналів. «Фактично весь російський зерновий експорт через Азово-Чорноморський басейн заблоковано», — заявив Сізов.
За оцінкою лондонської Argus Media, у 2026–2027 роках росія могла б запропонувати на світовий ринок 45 мільйонів метричних тонн пшениці. Чорним морем зазвичай проходить близько 90% цих поставок — зараз цей шлях закритий. «Багато російських виробників не переживуть цього сезону — особливо після кількох років погіршення фінансового стану», — підрахував Сізов.
Надлишкове зерно доведеться скидати на внутрішньому ринку, що вже тисне на ціни донизу. Навіть коли експорт відновиться, серпень — традиційний пік відвантажень — буде втрачено: восени термінали й так завантажені повністю.
Нафта
З нафтою ситуація не настільки критична, але перебої трапляються регулярно. За даними Reuters, термінал «Шесхаріс» — основний об'єкт нафтового експорту росії на Чорному морі, через який щодня відвантажується близько 700 тисяч барелів сирої нафти — 14 серпня зупинив навантаження і відновив його лише через два дні.
За даними аналітичного центру CREA (Гельсінкі), Новоросійськ «у перші два тижні серпня відвантажив на 30% менше нафти, ніж за той самий період минулого року». Цьому передував удар по терміналу Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК) 19 липня. Енергетичний аналітик CREA Айзек Леві зазначив, що перебої — не лише від пошкоджень інфраструктури: «Удари по суднах змусили кораблі уникати портів, які вважаються головними цілями». 17 серпня, за даними Bloomberg, зазнав атаки грецький танкер, який імовірно перевозив російську нафту.
«Перенаправити нафтові потоки можна, а ось перенаправити інфраструктуру — ні», — сказав Леві. Балтійські порти Приморськ і Усть-Луга — найреалістичніша альтернатива, але перекидання нафти через них суттєво збільшить час транспортування й витрати, а наявні потужності надто малі, щоб замінити серйозні обсяги з Новоросійська.
Глобальний ринок
Суттєво впав і український зерновий експорт: обидві сторони б'ють по портах одна одної. Сяоі Ден з Argus Media пояснила DW: «Через ці порушення якісна пшениця з врожаїв України і росії не потрапляє на світовий ринок. Обидві країни намагаються задіяти альтернативну інфраструктуру — балтійські порти або порти на Дунаї, — але вона не здатна повністю замінити Чорне море».
Якщо атаки триватимуть із такою ж інтенсивністю, наслідки для російських експортерів і держбюджету, за оцінкою опитаних DW експертів, можуть виявитися значними.