Далекобійні удари українських дронів по нафтопереробних заводах Росії призвели до серйозного дефіциту пального в країні. Москва, великий виробник вуглеводнів, була змушена закуповувати паливо за кордоном. Україна також порушила маршрути постачання на північ від Азовського моря, що спричинило дефіцит пального та відключення електроенергії на окупованому Криму.
Атаки породили ефектні відео з палаючими заводами і заголовки про те, що «Росія програє».
Але змінити розрахунки Путіна ці удари не змогли. Після тривалого мовчання він визнав, що вони справді болючі для Росії. Проте замість пом'якшення умов мирного врегулювання він влаштував демонстрацію нескореності та самовпевненості.
У заяві від 23 червня Путін дав зрозуміти, що від своїх вимог не відступив. Він хоче, щоб мирний договір ґрунтувався на рамковій угоді, яку Україна та Росія опрацювали під час Стамбульських переговорів навесні 2022 року. Серед умов — нейтралітет України та обмеження чисельності її армії.
За чотири з половиною роки війни накопичились додаткові вимоги. Це те, що Путін називає «реальністю на землі» — тобто всіма захопленими Росією територіями, які Москва хоче залишити за собою.
Окремий евфемізм — «Анкориджна модальність». Йдеться про рамки безрезультатного Аляскинського саміту між Путіним і президентом США Дональдом Трампом у серпні 2025 року. За цим терміном стоїть вимога: Україна має відступити з тих частин Донбасу, які вона досі контролює.
Крім того, Путін розширив претензії за межі Донбасу, посилаючись на «Новоросію» — розпливчасте географічне поняття, похідне від назви губернії Російської імперії на теренах сучасної південної України. Інтерпретації варіюються від захоплення Одеси до відведення українських сил із незайнятої частини Запорізької області.
Рішення Путіна посилити вимоги пояснюється відносною стабільністю всередині країни. Попри кадри палаючих заводів і черги на АЗС, більшість росіян бачили й гірше.
Після розпаду СРСР на початку 1990-х Росія пережила загальнонаціональні потрясіння, дві чеченські війни та криваві теракти — захоплення заручників у театральному центрі на Дубровці та школи в Беслані.
Їхній воєнний досвід безмежно відрізняється від українського. Українці потерпають від авіаударів, зимують без тепла і ховаються від мобілізаційних загонів.
Росія сама застосовувала тактику ударів по нафтопереробних заводах проти України на початку війни. Українці адаптувались — адаптуються й росіяни.
Дефіцит пального завдає болю, але видобуток нафти й газу в Росії залишається недоторканим. Це хребет економіки, що забезпечує здатність країни вести війну.
Березнева доповідь Carnegie Center про перспективи російського нафтовидобутку стверджує: виклики для Росії «цілком у межах того, з чим Кремль і нафтова галузь здатні впоратись» протягом наступних трьох-п'яти років. За місяці після публікації Росія поповнила скарбницю мільярдами нафтодоларів завдяки закриттю Іраном Ормузської протоки.
Україна цілковито залежить від західної допомоги, яку дістати стає дедалі важче. Утративши головного донора — США, — вона тепер існує за рахунок урядів Британії, Франції та Німеччини, на які посилюється тиск ультраправих із вимогою припинити фінансування.
Минулого тижня Зеленський оголосив 40-денну «операцію впливу» — нові дронові удари, аби змусити Росію погодитись на сприятливіші умови.
Росія у відповідь б'є по автозаправних станціях на лівому березі Дніпра, аби задушити постачання для військових і цивільного населення.
Найважливіше, чого Україна досі не досягла, — зупинити російський наземний наступ. Поки західні медіа очікують поразки Москви, російські війська завершують захоплення Костянтинівки — першого в ланцюгу промислових міст Донбасу.
З коментарів російських експертів очевидно: Кремль розглядає дронову кампанію насамперед як PR-хід, покликаний переконати Трампа відновити підтримку України — так само, як провалений контрнаступ 2023 року та вторгнення до Курської області.
Траєкторія конфлікту підказує: нинішній сплеск може обернутися ескалацією, яка спонукає Кремль підняти ціну миру. Зрештою, Україна ризикує не виграти нічого — лише зазнати нових жертв і руйнувань.