Росія завдала смертоносного удару по Києву в ніч на 2 липня 2026 року — щонайменше тринадцять загиблих, близько 90 поранених. Дрони та ракети обрушили житлові будинки, пошкодили станцію швидкої допомоги. За даними українських властей, це найбільш смертоносний удар по столиці від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Атака відбулася на тлі того, як Україна протягом останніх тижнів активізувала глибинні удари безпілотниками по Росії — по військовій, логістичній та енергетичній інфраструктурі аж до підступів до Москви. Київ закликає союзників посилити постачання систем протиповітряної оборони.
«Україна ще не програла»: розмова з Юлією Фрідріх
Чи здатні дронові операції змінити баланс у конфлікті та змусити Москву переглянути стратегію? Юлія Фрідріх, фахівець із питань безпеки між Росією та Україною у Global Public Policy Institute, відповіла на ці питання у програмі Le Titre à la une.
Чому нафтова інфраструктура стала пріоритетною ціллю?
— Причин кілька. Минулої зими Росія жорстоко бомбила українські промислові та житлові центри. Зараз Україна показує, що ще не програла і здатна схилити баланс на свою користь. Крім того, Київ прагне зруйнувати логістику в тилу та підірвати економічну базу, що живить війну. Нарешті — показати самим росіянам, що ця війна стосується і їх, а не лише відбувається на чужій землі.
Чи відчуває Росія ці удари?
— Так. Кремль вже обмежив обсяги нафтопродуктів для населення. У соцмережах — відео черг навіть у Москві. Наслідки відчутні.
Удари по Москві — якісно новий масштаб?
— І так, і ні. За чотири з половиною роки ми не раз бачили, як баланс у цій війні змінювався. У Західній Європі схильні думати, що конфлікт назавжди застигне в одному стані — це помилка. Зараз Україна безумовно на підйомі, такого не було вже кілька років.
Чи повертають удари безпілотниками ініціативу Україні?
— Після важкої зими та минулого року, коли ситуація на полі бою складалася не на нашу користь, Україна перехоплює ініціативу — це очевидно. Але самі українські офіційні особи визнають: зупинятися не можна. Потрібна більша підтримка.
Дрони — головна військова революція цього конфлікту?
— Я б так сказала. Але це не разовий переворот, а безперервна еволюція. З новими безпілотниками власного виробництва зона ураження лише розширюється. Як казала українська армія з першого дня — це постійна адаптація.
Україна здобуває нові позиції чи компенсує відставання на суходолі?
— Складне питання. Україна досі поступається Росії за людськими ресурсами. Дронові удари дали Києву певну перевагу. Але ці два виміри — повітряний і наземний — пов'язані між собою.
Чи сигналізують ці успіхи про початок кінця війни?
— Ні. Не бачу ознак того, що Путін готовий змінити позицію. Майже місяць тому Зеленський надіслав йому відкрите запрошення на особисту зустріч — відповіді не було. Навіть якщо удари завдають Росії економічних і воєнних труднощів, Путін, схоже, не готовий до серйозних переговорів.
Чи може внутрішнє невдоволення в Росії ускладнити становище Путіна?
— Вперше пересічний росіянин відчуває, що ця війна б'є і по самій Росії. Ані загибель українців, ані тисячи полеглих російських солдатів до цього не приводили. Невдоволення зростає. Але чекати на революцію проти Путіна — передчасно.