Спочатку прийшла піхота, потім ракети, тоді дрони. Тепер, після більш як чотирьох років кривавої виснажливої війни в Україні, дистанційно керовані наземні роботи перебирають на себе командування полем бою.
Минулої середи Президент Володимир Зеленський заявив, що 3-тя окрема штурмова бригада України відновила контроль над територією виключно завдяки поєднанню безпілотних наземних машин (БНМ) і дронів — операцію він назвав першою подібною у цій війні. «Окупанти здалися, а операція була проведена без піхоти та без втрат з нашого боку», — додав він, маючи на увазі операцію на північно-східній Харківщині, під час якої українська піхота зайняла позицію, здобуту за допомогою БНМ.
«Там, де ризик для людини — має діяти робот»
Цей мінливий конфлікт трансформував сучасну конвенційну війну — насамперед через застосування безпілотних літальних апаратів для розвідки та ударних місій. Однак БНМ — це нове майбутнє війни, стверджують українські командири та інженери, і це майбутнє вже настало.
3-тя штурмова бригада прагне замінити близько 30 відсотків своєї піхоти на БНМ, аби скоротити важкі втрати серед особового складу на східних лініях фронту. Про це розповідає The Independent Микола Зінкевич, позивний Макар, командир ударного підрозділу БНМ «NC13», що проводив операцію на Харківщині.
«Логіка проста: там, де ризик для людини високий, має діяти робот. Бо життя піхотинця безцінне, а роботи не кровоточать», — каже він. «Ми рухаємося до моделі, за якої БНМ виконують найнебезпечніші завдання, а піхота стає вузькоспеціалізованою силою, зосередженою на тому, що БНМ не здатні виконати».
Ярослав Дробиш, позивний Жулик, — оператор і головний сержант підрозділу. Він каже, що зростаюче застосування БНМ вже суттєво полегшило навантаження на піхотинців: машини виконують низку логістичних завдань і без втрат доставляють великі обсяги припасів та боєприпасів. «Це новий етап війни, — каже сержант Дробиш. — Пройшовши шлях штурмового піхотинця, я не з чуток знаю справжню ціну кожного метра нашої землі. Тому глибоко розумію цінність рішень, які зменшують ризик для людського життя».
Україна — світовий лідер з виробництва БНМ
Підрозділ сержанта Дробиша вважає себе першим у світі ударним підрозділом БНМ — він починав із нуля, без жодної військової доктрини щодо застосування цих машин у сучасному бою. Україна нині є світовим лідером з їхнього виробництва та використання: минулого року ринок БНМ у країні виріс на 488 відсотків, згідно з дослідженням KSE Institute, BRAVE1 і Defence Builder.
Ці машини вже докорінно змінили логістику на полі бою. Якщо сучасний піхотинець здатен нести в середньому 20 кілограмів спорядження, логістичні БНМ можуть транспортувати вантаж від 200 до 600 кілограмів на передові позиції. Вони доставляють критично важливі припаси, евакуюють поранених бійців, утримують територіальні позиції, знищують ворожі укріплення, проводять диверсійні місії та мінують місцевість.
Командир Зінкевич каже, що за останні кілька місяців підрозділ провів понад 100 ударних операцій із застосуванням БНМ. «Під час цих місій ми знищували живу силу противника, укриття, командні пункти та інші цілі високої цінності, — розповідає він. — Це щоденна, системна бойова робота».
DevDroid: робот за $30 000, що замінює взвод
Серед найбільш використовуваних машин — TW12.7 виробництва DevDroid: платформа із встановленим зверху кулеметом Browning, яку підрозділ широко застосовує на полі бою. На початку цього року командир Зінкевич повідомив, що один TW12.7 утримував позицію на лінії фронту протягом шести тижнів — виходив на передню позицію, вів спостереження за переміщеннями росіян, відкривав вогонь для придушення противника, а ввечері відводився у закрите укриття.
Олег Федоришин, керівник науково-конструкторського відділу DevDroid, каже, що БНМ докорінно змінив підхід українських підрозділів до утримання позицій. «Контролювати район 24 години значно простіше, коли сидиш у безпечній зоні за 50 кілометрів від БНМ і можеш змінюватись з командою — інший боєць продовжує спостереження», — розповідає він.
Середня вартість БНМ від DevDroid для українських збройних сил становить $30 000 (близько 22 100 фунтів стерлінгів). З укомплектованим кулеметом Browning ціна зростає до $50 000, а для будь-якої іншої армії — значно вища. Федоришин зазначає, що обсяги виробництва стрімко зростають. «З року в рік вона збільшується, і значно. Наразі цього недостатньо», — каже він. Він оцінює, що близько 10–15 відсотків роботів, відправлених DevDroid, було втрачено в бою — чимало з них відремонтували та повернули до бригад.
Ризики роботизації: нижній поріг застосування сили
Хоча командир Зінкевич вважає, що ці машини змінили перебіг війни, він занепокоєний уповільненням темпів їхнього розвитку і закликає збільшити фінансування, застерігаючи: уповільнення розробок — «це те, чого ми не можемо собі дозволити».
Експерти своєю чергою застерігають про власні ризики зростаючого застосування роботів. Фізична дистанція між оператором і летальною зброєю викликає занепокоєння щодо порядку застосування сили. «Коли є інструмент, призначений для застосування сили і керований на відстані, існує ризик зниження порогу для її застосування... а цивільне населення потенційно ризикує опинитися під ударом», — пояснює професор Елке Шварц, експертка з військових технологій Університету королеви Мері.
Однак професорка Шварц зауважує, що Київ розвиває тактику БНМ «з необхідності» і «в умовах екзистенційної загрози». На її думку, це є поштовхом до самодостатності України у війні: «Це здебільшого власні розробки, а отже — менша залежність від зовнішніх поставок. Компанії, що розробляють ці БНМ, згодом можуть розраховувати на експорт систем до інших держав».