Рівно рік тому Дональд Трамп зустрів Владіміра Путіна на авіабазі Елмендорф-Річардсон на Алясці. Саміт мав покласти край найкривавішому європейському конфлікту після Другої світової. Нічого не вийшло.
Місяцями після зустрічі російські чиновники охоче говорили про «дух Анкориджа» — атмосферу розрядки й відновлений діалог з Вашингтоном. Тепер від тієї атмосфери майже нічого не лишилося. Американські посередницькі зусилля застигли. Росія й Україна нарощують удари. Цивільних гине більше, ніж будь-коли від перших місяців війни.
Що сталося в Анкориджі
15 серпня 2025 року Трамп порвав із західною політикою ізоляції Путіна: постелив червону доріжку, поки кремлівський очільник сходив з трапа. Що саме вирішили або обговорили за зачиненими дверима — досі незрозуміло.
Росія наполягала, що там виникло певне розуміння щодо мирної угоди — «компромісна пропозиція», як її назвав міністр закордонних справ Сергій Лавров. Вашингтон будь-які розмови про угоду відкидав. «На Алясці була пропозиція, але угоди не було. Якби угода була — війна б закінчилася», — заявив держсекретар Марко Рубіо у червні.
За словами аналітика Сергія Маркова (офіційно визнаного «іноземним агентом», але близького до Кремля), Москва виклала конкретні умови: обмежити територіальні претензії на Україну східним Донбасом в обмін на визнання Вашингтоном нових кордонів і скасування санкцій. Ці вимоги ввійшли до 28-пунктного документа, підготованого США після окремих переговорів з Києвом і Москвою — пізніше скороченого до 19 пунктів. Документ так і не набрав чинності.
Де застрягло
Прямі переговори між Росією та Україною за американського посередництва на початку 2026 року зайшли в глухий кут — передусім через землю. Україна відмовляється поступатися територіями під своїм контролем і вимагає негайного припинення вогню по нинішній лінії фронту; статус окупованих земель — питання для повноцінних мирних переговорів.
Умови несумісні: Росія вимагає не лише землю, а й політичні та військові поступки, які Київ розцінює як капітуляцію. Обидві сторони переконані, що сила здатна поліпшити їхні переговорні позиції.
З кінця лютого увагу Вашингтона поглинула війна з Іраном. Відтоді Трамп запровадив нові санкції проти Росії, а остання угода з контролю над ядерними озброєннями — «Новий старт» — де-факто припинила дію.
Ескалація замість миру
Росія, яка ще рік тому нахвалювала зусилля Трампа, тепер публічно ставить під сумнів відданість Вашингтона дипломатії. «Я навіть не хочу уявляти, що Аляска була задумана для того, щоб виграти час і зміцнити Україну у військовому відношенні», — заявив Лавров у червні.
Зустріч Лаврова з Рубіо у Манілі в липні — перша з вересня 2025 року — тривала близько 30 хвилин. «Доведеться шукати нові пропозиції й нові ідеї, з якими і Росія, і Україна зможуть погодитися», — сказав Рубіо. І одразу: «Це потребуватиме великої роботи».
На полі бою обидві сторони лише жорстокішають. Начальник Генштабу Росії Валерій Герасімов публічно доповів Путіну на початку липня: армія продовжить «звільнення Донбасу та Новоросії». Україна б'є далекобійними ударами по нафтовій інфраструктурі: влітку вони спровокували загальнонаціональну паливну кризу в Росії, а в анексованому Криму ввели «режим надзвичайної ситуації».
Росія посилила ракетні удари по Києву — за останні тижні там загинули десятки людей. Паралельно — кампанія ударів по портах і суднах, яка фактично зупинила український експорт через Чорне море.
«Дух Анкориджа розвіявся», — констатував у серпні аналітик Федір Лук'янов, близький до Кремля. Його вирок: «Жорстока ескалація».