Росія програє свою війну проти України. Доказ цього надійшов від самого Володіміра Путіна, який відчайдушно закликав до відновлення мирних переговорів — тоді як його нафтопереробні заводи горять, а мости до окупованих територій розбиваються ракетами Києва.
Путін явно загнаний у кут: аеропорти зачинені, ланцюг військової логістики небезпечно обірваний, а суспільна підтримка війни, яку він сам розв'язав, невпинно падає. Державні медіа вже не справляються з підтриманням штучного ентузіазму.
Анкоридж і розвал домовленостей
Кремлівські чиновники скаржаться, що угода, нібито досягнута під час торішнього саміту з Дональдом Трампом в Анкориджі — за якою Москва отримувала б колоніальний контроль над 20% України — тепер відкинута американським президентом. Той готується до зустрічі з генсеком НАТО Марком Рютте.
Трамп любить ставити на переможців. Раніше він ставив на Росію, яка у лютому 2022 року розгорнула повномасштабне вторгнення проти демократичної європейської держави. Схоже, ставку переглянуто.
Цього тижня Кремль вдався до ревізії підсумків Анкориджського саміту. Американські союзники сприймали його як капітуляцію Вашингтона перед Москвою. Але тепер, коли Україна встановила домінування в Чорному морі і змусила Москву обговорювати заборону на експорт дизельного палива після ударів по НПЗ ракетами великої дальності, кремлівські речники звучать скривджено й обурено.
«Росія готова до переговорів»
«Росія, як неодноразово було заявлено, готова до мирних переговорів з Україною», — сказав Путін у понеділок. Це звучить як прохання повернутися до часів, коли союзники вважали, що Київ програє. «Вона готова виходити з домовленостей, досягнутих у Стамбулі, — домовленостей, які, нагадаю, були ініційовані тоді саме українською делегацією».
Помічник Путіна Юрій Ушаков уточнив: лише одна сторона дотрималася анкориджських домовленостей. «Інша сторона, як виявляється, повною мірою не змогла виконати свою частину», — заявив він — маючи на увазі США, а не Україну. У вівторок Сергій Лавров припустив, що Анкориджський саміт міг бути американським «маневром, щоб виграти час для переозброєння київського режиму». Його заступник Сергій Рябков також звинуватив США у відступі від «принципових домовленостей», досягнутих на Алясці.
Крим під ударом
Крим, незаконно захоплений Росією у 2014–2015 роках, зазнає відчутних ударів від української авіакампанії. Михайло Развожаєв, призначений Росією губернатор Севастополя, оголосив «вимушені тимчасові заходи»: закриття громадського транспорту після 22:00 та магазинів і кафе після 20:00. Паливний дефіцит паралізує головний трофей Путіна.
Хаос у Лондоні — перемога Москви?
Тодішній міністр оборони Британії Джон Гілі і його заступник Ел Карнс прискорили падіння уряду Кіра Стармера, подавши у відставку через, за їхніми словами, недостатнє фінансування міністерства. Кремль розцінив це як перемогу власних дестабілізаційних зусиль. Кирило Дмитрієв — головний кремлівський посланець у США — написав у X: «Ми зробили це спільно, викривши войовничість Стармера».
Росія веде гібридну війну проти Британії та союзників по всьому континенту: підпали, вибухи, масова дезінформація в соцмережах. Зокрема, Москва поширює брехню про Лондон як розсадник насильницької злочинності — хоча реально її рівень там найнижчий за десятиліття.
Стратегічна альтернатива: зламати хребет логістиці
Є вибір, який Європа і США можуть зробити: підсилити успіхи України — зламати хребет логістичній системі Росії так, щоб московський фронт обвалився повністю. Україна здатна досягти цього і власними силами — завдяки наявній кампанії ударів середньої дальності по об'єктах на окупованих територіях.
Розгромлена армія небезпечна для самого Кремля. Путін це знає: московські війська, повернувшись у ганьбі з Першої світової, допомогли повалити царя. Росія — де-факто імперія, якою управляють з Москви, — може зіткнутися із повстанням народів Інгушетії, Дагестану, Татарстану, Башкортостану, Якутії, Тиви і Бурятії, чиї чоловіки гинуть зі швидкістю близько 35 000 на місяць.
Замість відновлення переговорів на умовах нейтралітету України, постійної військової слабкості і територіальних поступок, союзники Києва разом зі США можуть скористатися можливістю, яку сам Путін визнає реальною, — і позбавити Захід від кремлівської загрози. Принаймні на найближчий час.