Росія програє свою війну проти України. Підтвердження — з уст самого Путіна, який відчайдушно закликав до відновлення мирних переговорів, поки його нафтопереробні заводи горять, а мости до окупованих територій розбиває київська ракетна артилерія.

Російський президент серйозно захитався: аеропорти закриті, ланцюг військової логістики небезпечно обірвався, підтримка війни серед населення слабшає — і державні медіа вже не здатні штучно підтримувати ентузіазм.

Його підлеглі скиглять, що угода, начебто досягнута з Дональдом Трампом на саміті в Анкориджі минулого року — яка давала Москві колоніальне право на 20 відсотків української землі, — відкинута американським президентом напередодні його зустрічі з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте.

Трамп любить ставити на переможця. Досі він ставив на Росію, яка у лютому 2022 року розгорнула повномасштабне вторгнення проти демократичної європейської держави.

Можливо, зараз саме час для Рютте пояснити 47-му президенту США, що союзники по НАТО справді тягнуть свою вагу — без американської допомоги (якщо не рахувати розвідку) в Україні. Для цього досить повторити слова самого Путіна: він стверджував, що удари по нафтовій інфраструктурі та логістичних об'єктах на теренах Росії — це спроба «дестабілізувати суспільство». Тобто сам Путін визнає: це спрацьовує.

«Росія, як неодноразово заявлялося, готова до мирних переговорів з Україною», — сказав він у понеділок. Це фактично прозвучало як благання повернутися до часів, коли Захід думав, що Київ програє і треба домовлятися з Москвою. «Вона готова рухатися на основі домовленостей, досягнутих у Стамбулі, — домовленостей, які, нагадаю, ініціювала саме українська делегація».

Свого часу чимало представників британського Форін-офісу та діючих офіцерів армії переконували: Україна має просити миру. The Independent тоді стверджував, що це помилка. Зараз це очевидно знову.

Кремлівські чиновники скаржаться, що Трамп уже не виглядає таким прихильником Росії, яким був більшу частину останніх 18 місяців, — коли він відрізав всю військову допомогу Києву та перебільшив витрачені США кошти майже втричі, називаючи цифру в 300 мільярдів доларів (насправді близько 120 мільярдів), не кажучи вже про численні образи Зеленського.

Цього тижня Росія переписувала підсумки саміту в Анкориджі в радянському стилі. Раніше він сприймався союзниками Америки як капітуляція перед Москвою. Тепер, коли Україна набирає обертів — повністю домінує в Чорному морі, змусила Москву розглядати заборону експорту дизельного пального після ударів по нафтопереробних заводах далекобійними ракетами, — кремлівські речники звучать скривджено й обурено.

Трамп відволікся на свою війну проти Ірану, яка водночас підняла репутацію України: Київ запропонував протидронову оборону американським союзникам у Перській затоці. На Близькому Сході він поки що програв — і тепер може шукати легкої перемоги. Кремль це розуміє, і саме це є шансом для Зеленського.

Помічник Кремля Юрій Ушаков заявив у неділю, що лише одна сторона залишилася вірна домовленостям в Анкориджі — згідно з якими Москва мала отримати шматок України в обмін на «мир». «Інша сторона, як тепер виявляється, повністю не змогла виконати свою частину», — сказав він, маючи на увазі США, а не Україну.

У вівторок міністр закордонних справ Росії Сєрґєй Лавров припустив, що самміт в Анкориджі міг бути американською «хитрістю, щоб виграти час для переозброєння київського режиму». Його заступник Сєрґєй Рябков також звинуватив США у відступі від «фундаментальних домовленостей», досягнутих на Алясці. «Ми спостерігаємо, як лінія Вашингтона наближається до найбільш шалених антиросійських позицій — зокрема Великої Британії та Франції», — цитує Рябкова РІА Новости, після зустрічі Зеленського і Трампа на G7 минулого тижня.

Крим, незаконно захоплений Росією у 2014–2015 роках, зазнає особливо відчутних ударів від української авіаційної кампанії. Призначений Росією губернатор Севастополя Міхаіл Развожаєв оголосив «вимушені тимчасові заходи»: зупинку громадського транспорту о 22:00 та закриття великих магазинів і кафе о 20:00. Нестача палива паралізує те, чим Росія так пишалася в Україні.

Великобританія та євросоюзники борються з тим, як нарощувати оборонні можливості, не знекровлюючи бюджети. Колишній міністр оборони Британії Джон Гілі та його заступник Ел Карнс спричинили падіння уряду Кіра Стармера, подавши у відставку через, за їхніми словами, недостатнє фінансування міністерства. Хаос на Даунінг-стріт, 10 у Москві розцінили як перемогу своїх дестабілізаційних зусиль. Коли Стармер пішов у відставку, Кіріл Дмітрієв, головний кремлівський посланець до США, написав у X: «Ми зробили це спільно — викривши войовничість Стармера та його послідовно хибну політику».

Росія вже веде гібридну війну проти Великобританії та союзників Києва: саботує підтримку України через вибухи та підпали по всій Європі. У соціальних мережах Росія лідирує за масштабами дезінформації — підриває довіру до лідерів, розпалює праворадикальний екстремізм, поширює брехню на кшталт того, що Лондон є розсадником злочинності (насправді рівень насильства в столиці зараз найнижчий за десятиліття).

Проте є альтернатива. Замість витрачати непосильні суми на оборону від порівняно невеликої і самознищуваної російської економіки — Європа і США можуть посилити успіхи України: допомогти Києву не просто заморозити фронт, а зламати хребет російській логістиці, щоб московський фронт розвалився повністю.

Можливо, Україна здатна досягти цього й власними силами — завдяки інтенсивній кампанії середньої дальності на окупованих теренах. Розгромлена армія небезпечна для мешканців Кремля. Путін це розуміє: він пам'ятає, як московські військові повернулися з ганьбою після Першої світової і допомогли скинути царя.

Росія — федерація народів, якою правлять із Москви. Лідери та громадяни Інгушетії, Дагестану, Татарстану, Башкортостану, Саха, Тиви та Бурятії можуть вітати військовий крах і повстати проти колоніального панування. Адже саме їхні сини гинуть зі швидкістю близько 35 000 на місяць у путінській війні.

Замість погоджуватися на переговори на основі вимог про нейтралітет, вічну слабкість і територіальні поступки — союзники України можуть скористатися шансом, на який вказав сам Путін, і позбавити Захід кремлівської загрози. Принаймні на якийсь час.