<p>Поки Росія продовжує завдавати ударів по цивільній інфраструктурі, в Україні спалахнула гучна внутрішня криза: тисячи людей вийшли на вулиці з вимогою відставки головнокомандувача <a href="https://deepconcern.news/tag/сирський/">Олександра Сирського</a>. Поштовхом стало рішення Зеленського звільнити 35-річного міністра оборони <a href="https://deepconcern.news/tag/федоров/">Михайла Федорова</a> — після його відкритого конфлікту з генералом.</p><h2>Реформатор проти генерала</h2><p>Федорову широко приписують підвищення боєздатності армії і реальну боротьбу з корупцією. Після звільнення він публічно звинуватив Сирського в блокуванні реформ і відмові від співпраці. Сам генерал заявив, що «з подивом дізнався… про конфлікт», але, судячи з усього, вважав, що міністр виходить за межи своїх повноважень. Суперечки точилися і навколо реформи призову та бойової підготовки — щоб знизити невдоволення, яке накопичилося через мобілізаційну систему. Офіцер радянської школи, що десятиліттями зростав у військових інститутах, зіткнувся з цивільним управлінцем, який зробив ставку на гнучкість і швидке прийняття рішень.</p><h2>Ситуація на фронті</h2><p>Внутрішня криза виникла в момент, коли Україна відновила темп бойових дій після найважчого 2024 року. Весняний наступ росіян загруз значно раніше від задуманого; Київ дедалі впевненіше переносить бойові дії на російську територію. За даними ООН, цивільні жертви з обох боків зросли на 37% у першому півріччі — через посилені удари по містах далеко від лінії фронту. Атаки на логістику і критичну інфраструктуру вглиб Росії призвели до масового паливного нормування і ослабили суспільний запит на продовження війни, хоча Москва поступово стабілізує постачання. На окупованому з 2014 року <a href="https://deepconcern.news/tag/крим/">Криму</a> — гостра нестача бензину, води та електроенергії.</p><p>Колишній головнокомандувач Валерій Залужний, нині посол у Лондоні, застеріг від передчасних висновків про поразку Росії. Москва і досі робить ставку на свої розміри та поступове ослаблення міжнародної підтримки, розраховуючи виснажити Україну «економічно, військово і психологічно».</p><h2>Реакція Заходу</h2><p>Американський президент несподівано тепло відгукнувся про зустріч із Зеленським на саміті <a href="https://deepconcern.news/tag/нато/">НАТО</a> цього місяця. Але ніхто на Заході не розраховує на тривалість цієї прихильності. Ентузіазм Європи щодо посилення санкцій слабшає. Внутрішня криза в Києві тривожить союзників, які понад усе хочуть стабільності.</p><h2>Підзвітність як ознака сили</h2><p>Найважливіше — оцінка самих українців. Вони прийняли, що воєнний час вимагає особливого типу управління, навіть маючи застереження щодо централізаторських схильностей Зеленського. Але незаповненого чеку вони йому не дали: звільнення Залужного у 2024 році викликало хвилю занепокоєння, а <a href="https://deepconcern.news/tag/протести/">протести</a> рік тому змусили президента відступити після спроби підпорядкувати антикорупційні органи. Ця підзвітність — неможлива в Росії — і є одним зі свідчень того, заради чого Україна воює, і водночас — однією з причин, чому вона воює ефективно.</p>