Галина Артьомова, вчителька англійської, прожила в Маріуполі майже 40 років — на проспекті Металургів, 87. «Це моє рідне місто. Коли дивлюся на фотографії, навертаються сльози. Я знаю кожну тріщину в асфальті, кожне дерево», — розповіла вона DW. У березні 2022-го ракета влучила в її будинок на узбережжі Азовського моря.
Фотограф Євген Сосновський із дружиною двадцять років прожили в сусіднньому будинку — проспект Металургів, 85. «Я все робив сам: увесь ремонт, і меблі теж, — каже він. — Ми багато вклали в це житло, планували зустріти там старість, жити тихо». Під час удару будинок загорівся, а мешканців виганяли вже російські солдати. Не дали взяти навіть їжу чи одяг.
Паркінг і висотки замість будинків
Тепер на місці будинку Сосновського — паркінг. Поруч, де колись жила Артьомова, стоїть нова будівля. Російська будівельна компанія «Су-2007», що працює на окупованих Росією українських територіях, розчистила кілька понівечених будинків на проспекті Металургів і звела на їхньому місці висотки. Вони утворюють житловий комплекс, який тепер називається «Ленінградський квартал».
«Вони будують на людських кістках — і швидко, щоб замести сліди злочинів», — каже Сосновський.
DW не допускають до окупованих Росією частин України, тому репортажі безпосередньо з міста неможливі. Уявлення про сьогоднішній Маріуполь складається з розмов із колишніми мешканцями, супутникових знімків і відкритих джерел.
Хто купує нові квартири
Мешканці нових квартир на проспекті Металургів спілкуються онлайн — у сусідських форумах. З цих чатів зрозуміло: більшість купила квартири або для себе, або щоб здавати в оренду. Питають, як доставити меблі з Росії, який садок чи школу вибрати для дитини. Нагадують: при оформленні документів найважливіше — підтвердити російське походження.
Економіст В'ячеслав Ширяєв розповіідає: квартири в нових маріупольських будинках купують переважно приїжджі — російські силовики, чиновники, люди з військової логістики. «Є й ті, хо просто хоче жити біля моря, але не може собі дозволити Крим або Сочі», — пояснює він.
На окупованих територіях пропонують пільгову іпотеку: 2% річних на весь термін — за умови наявності російського громадянства. Максимальна сума — 6 мільйонів рублів (близько 63 000 євро / 72 000 доларів), перший внесок — від 2%. За рік ціни на нерухомість у Маріуполі зросли на третину — передусім через морське розташування.
«Ленінградський квартал» — 15 будинків по 12–15 поверхів — стоїть біля центру міста, за 10 хвилин їзди від моря. Одно- та двокімнатні квартири коштують від 7,5 до майже 10 мільйонів рублів (104 000 євро). Трикімнатні — від 10 мільйонів. Новоприбулим обіцяють знижки до 12%. Але якість будівництва, за словами Ширяєва, жахлива: «Компанії економлять де можуть, але ціни при цьому дерут несусвітні».
У чатах мешканці комплексу розповідають, що застрахували іпотеку «від воєнних ризиків»: якщо будинок зруйнують, кредит гасити не доведеться. Правда, і квартири вони втратять.
Витіснення місцевих
Ті, чиї будинки постраждали, але квартири вціліли, переважно залишились у місті. Проте окупаційна влада все одно вимагала від них звільнити житло — обіцяли дати нові квартири натомість.
Жоден із колишніх мешканців будинків на проспекті Металургів квартири в «Ленінградському кварталі» так і не отримав. Ті, хто втратив усе під час обстрілів, іпотеку собі дозволити не могли. Людей розселяли на околицях міста або в гуртожитках. Про те, що ще кілька років тому на цьому місці жили інші люди, у форумах не говорить ніхто.
За даними ООН, під час облоги 2022 року в Маріуполі було пошкоджено або зруйновано 90% будівель. ЗМІ оцінюють число загиблих у десятки тисяч. Артьомова розповіла DW про сусідів, убитих на проспекті Металургів: «Чоловік із сусіднього будинку загинув разом із сином — пішли по воду. У будинку № 89 жінка після ракетного удару опинилась під бетонною плитою і загинула. Ракета влучила в перший поверх будинку № 91 — там загинула ціла родина».
Сама вона дістала поранення від осколків, але встигла виїхати з Маріуполя зі старенькою мамою та сином. Сосновський отримав кульове поранення і теж залишив місто — з дружиною та тещею.
«Вкрали звичайне життя»
«Місцеве населення витісняють із Маріуполя», — каже Артьомова. Зараз вона живе в Києві. Більшість тих, хто виїхав, розуміє сусідів, що залишилися: не у всіх була можливість покинути місто й починати все спочатку деінде.
«У нас вкрали звичайне життя — може, для когось нецікаве, але хороше. Ходили на ринок, знали, де що купити; пили каву, зустрічали однокласниць з собаками — вітались», — згадує вона.
Ні Артьомова, ні Сосновський не збираються повертатися до рідного міста й переоформляти квартири за правилами окупаційної влади. Незрозуміло навіть, чи пустять їх до цієї зони. Україна, без доступу до окупованих територій, теж не може компенсувати втрату майна.
«Вони будують свої блискучі нові будинки на тому, що колись було кладовищем. Хотів би їх розбомбити — але тільки коли всередині нікого немає. Це доводить до відчаю», — каже один із колишніх мешканців проспекту Металургів, який пам'ятає, як дитина робила перші кроки в квартирі, якої вже немає. Ось як він описує місто сьогодні: «У центрі ще нічого, але варто відійти трохи ліворуч чи праворуч — пахне смертю».