Вперше, за словами України, виключно роботи захопили російську позицію. Перевірити це твердження незалежно неможливо. Проте одне незаперечне: технологія вже давно змінила характер ведення війни.
Ребекка Барт, ARD, Київ
У Києві Артур Булигін організовує змагання роботів. Точніше кажучи, тут на швидкість змагаються безпілотні наземні машини — їх дистанційно керують солдати, які міряються між собою у швидкості, спритності та точності. Булигін пояснює, що хоче звести найкращих пілотів України з найкращими виробниками країни.
«В Україні сформувалася ціла галузь», — каже він. Порівнюючи українських та міжнародних виробників: «українські, на мою думку, випереджають їх на кілька кроків».
Короткі ланцюжки постачання, нижчі витрати на виробництво
Це усвідомила і українська влада. Вона намагається дипломатично використати стрімко зростаючу оборонну промисловість країни. Упродовж останніх тижнів президент Володимир Зеленський уклав кілька оборонних угод із різними європейськими партнерами.
«Наші солдати знають, як найкраще застосовувати ці системи, і мають прямий вихід на виробників», — пояснює Булигін. Якщо щось потрібно змінити, інформацію можна швидко передати, а систему — швидко адаптувати. «Витрати на виробництво теж відіграють важливу роль. Українські виробники виробляють у 10–20 разів дешевше, ніж європейські».
Сьогодні дрони патрулюють з повітря так звану зону смерті завширшки в кілька кілометрів. Кожен, хто опиняється тут, може бути атакований будь-якої миті. Через смертельну небезпеку цього коридору солдати на передовій нерідко місяцями не виходять із своїх позицій. Їх постачають за допомогою дронів і безпілотних машин.
Наземні дрони для різних завдань
«Війна змінилася кардинально», — каже Артем, технік в українській армії. «У 2022 році росіяни ще мали перевагу в артилерії. Ми відчували величезний тиск. Тепер усі роблять ставку на дрони та роботи».
У невеликій майстерні на сході країни Артем ремонтує безпілотні наземні машини. Вони різні за розміром і виконують різні завдання: постачання, евакуація, розвідка, встановлення мін або колючого дроту — а в деяких випадках навіть бойові місії. Так, за словами українського президента, нещодавно вдалося захопити російську позицію виключно за допомогою роботів. Підтвердити це неможливо — проте це цілком у межах реального.
«Для цього не потрібно вчитися в університеті», — каже Артем. Колеса на машині, над якою він зараз працює, — від електросамоката. «Я просто поставив гумові шини через бруд. Усе дуже просто: акумулятор, контролер, двигун — з'єднані з платою управління». Зв'язок встановлюється через радіо або Starlink.
Помилка може коштувати життя
На змаганнях у Києві 26-річний солдат Андрій Савчук щойно застряг своєю безпілотною машиною на корені дерева. Тепер його наземний дрон лежить перевернутий догори дном, а камера знімає небо. У бойових умовах така аварія могла б коштувати життя його побратимам — це Савчук розуміє добре.
Він також говорить про разючу зміну характеру війни. «Технологія відіграє дедалі більшу роль. Вже не можна просто так доїхати до позицій». Безпілотні системи таким чином рятують життя солдатів. Савчук розповідає, що одного разу за допомогою свого дистанційно керованого транспортного засобу зміг евакуювати п'ятьох побратимів через 30 кілометрів зони смерті.
Безпілотні наземні машини, дрони та роботи — не нове винайдення. Проте їхній стрімкий технологічний розвиток, різноманітність систем і їх масове застосування в Україні — явище досі небачене. Це технологічна гра в кішки-мишки, на яку відреагували армія та оборонна промисловість.
Ребекка Барт, ARD, Київ, tagesschau, 19.04.2026