Путін має підстави хвилюватися. З часів Нюрнберзьких та токійських процесів світові лідери не об'єднувалися так одностайно, щоб притягнути до відповідальності тих, хто завдав терору й загибелі беззахисним мільйонам.
Рішення про переслідування путінського кола за злочин агресії, ухвалене цього місяця після угоди між Радою Європи та ЄС, — крок без прецеденту з 1945 року. Спеціальний трибунал — не лише механізм притягнення до відповідальності, а й заява: для тих, хто планував знищувати цивільних, більше не буде притулку.
Трибунал орієнтований на найближче оточення президента — генералів, чиновників і функціонерів, які планували російську агресію проти України. Правосуддя зволікало чотири роки від початку вторгнення, але тепер не відвертається. Російській воєнній машині доведеться пояснити відповідальність за загибель, за оцінками Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), до 100 000 українських солдатів.
Лише в квітні 2026 року вбито або поранено понад 1 600 українських цивільних. Школи, лікарні та громадська інфраструктура на суму понад півтрильйона доларів свідомо зруйновані.
Путінському колу також доведеться пояснити, чому політики й генерали були готові пожертвувати, за деякими оцінками, майже півмільйоном власних солдатів. На відміну від самого Путіна, його оточення може бути засуджено заочно та перебуваючи при посаді.
Правові засади
Хоча злочин агресії поширюється на всіх, хто планує, ініціює чи формує перебіг війни, високий доказовий стандарт усе одно вимагає підтвердження вини конкретної особи. Трибунал, що організовується в рамках Ради Європи, зараз ухвалює правила процедури та обирає суддів і прокурорів — вони розглядатимуть бомбардування цивільних об'єктів і масове вбивство мирних людей.
Це рішення є підсумком багаторічного тиску, який ініціював юрист Філіпп Сандс разом із групою міжнародних правників за підтримки президента України Володимира Зеленського, а нині — й десятків урядів.
Чому МКС не вистачає
Міжнародний кримінальний суд (МКС) уже видав ордери на арешт Путіна та уповноваженої Росії з прав дитини Марії Львової-Бєлової — через незаконне депортування тисяч українських дітей до Росії. Судді також видали ордери на арешт колишнього міністра оборони Сергія Шойгу та начальника Генерального штабу Валерія Герасімова, який організував бомбардування української інфраструктури.
Проте МКС не може переслідувати російське керівництво за сам злочин агресії — Росія не є стороною Римського статуту, а право вето в Раді Безпеки ООН блокує будь-яку передачу справи до суду.
Це залишає єдиний варіант — спеціальний трибунал. Прецедент сягає 1941 року та Декларації Сент-Джеймського палацу, де держави домовилися: агресія не залишиться безкарною. Той самий принцип, що застосовувався до нацистів у Нюрнбергу, тепер обґрунтовує переслідування за вторгнення, окупацію та спробу анексії України, що розпочалася із захоплення Криму в 2014 році.
Що стоїть на кону
«Безкарні злочини лише заохочують майбутні звірства», — зазначає Кая Каллас, верховний представник ЄС із закордонних справ. Єврокомісар Міхаель Макґрат формулює чіткіше: «Без правосуддя не може бути тривкого миру, а без відповідальності — правосуддя».
До Міжнародного суду справедливості подано рекордну кількість справ — 23, а майже 100 держав підтримують нову конвенцію ООН про запобігання злочинам проти людяності. Сам факт існування трибуналу свідчить: попри численні порушення міжнародних правил — від Гази до М'янми — ми ще не живемо у світі без законів.
Якщо трибуналу вдасться притягнути кремлівське коло до відповідальності, це підтвердить базову вимогу міжнародного права: порушення має реальні наслідки. Нехай тиран і його прибічники знають — їх переслідуватимуть до краю світу.