Фотограф-фрилансер Чан Джиньон перетнув кордон із Польщі до Львова невдовзі після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року і вирушив далі до Києва. Жоден корейський журналіст іще не репортував зсередини країни — за два тижні він задокументував перші бої.
МЗС Південної Кореї за кілька днів до того внесло Україну до списку заборонених для відвідування країн: несанкціонований в'їзд став кримінальним злочином. Чан знав про це, але все одно поїхав.
«Удома все транслювали через іноземні видання. Я хотів побачити це сам, безпосередньо», — розповів він Guardian.
Після повернення журналіста взяли під кримінальне розслідування. Відмовившись платити штраф у спрощеному порядку, цього місяця він постав перед судом на північ від Сеула — і отримав вирок: штраф 5 млн вон (3 600 доларів).
Система без аналогів
Чимало країн видають попередження щодо подорожей, але Південна Корея — одна з небагатьох розвинених демократій, де відвідування заборонених країн криміналізоване. У п'ятницю максимальне покарання за це збільшили втричі: з одного року ув'язнення або штрафу 10 млн вон до трьох років або 30 млн вон.
Уряд стверджує, що система захищає життя і безпеку громадян. Критики вважають: обмеження виходять за розумні межи, а ті, кому справді необхідно їхати, — журналісти та гуманітарні працівники, — несправедливо потрапляють під дію закону.
МЗС каже, що щороку надає від 5 000 до 6 000 винятків, з них близько 50 — журналістам. Але дозволи видають на власний розсуд, кожен випадок розглядають окремо. У випадку Чана процедура подачі заяв щодо України ще не відкрилась, коли він вирушив у дорогу.
Справу Чана засудили вітчизняні та міжнародні організації преси. Він оскаржує вирок і планує опротестувати закон у конституційному суді — і хоче замінити систему дозволів повідомною: журналісти просто інформують владу про свої плани.
«Дозвіл — це контроль. А контроль над тим, що висвітлюється, — це вже редакційна політика. Заборона — найбільший бар'єр для тих, хто намагається розповісти про те, що насправді відбувається в зоні конфлікту».
Звідки закон
Заборона на подорожи в нинішньому вигляді з'явилася 2007 року, коли 23 члени південнокорейської церкви поїхали до Афганістану всупереч урядовим попередженням і були захоплені Талібаном. Двох розстріляли; решту 21 повернули після прямих переговорів Сеула з викрадачами. За кілька тижнів уряд оголосив Афганістан, Ірак і Сомалі закритими зонами.
Нині обмеження повністю поширюються на 10 країн — зокрема Україну, Іран, Ірак, Судан і Гаїті — і частково ще на десяток, серед яких М'янма та Газа.
Нова хвиля справ
Рішення посилити покарання стало наслідком скандалів 2025 року: з'ясувалося, що сотні корейців заманили до Камбоджі фальшивими оголошеннями про роботу й утримували на базах злочинних угруповань. У липні обмеження для відповідних районів пом'якшили після того, як міністерство зафіксувало зниження числа повідомлень про незаконне утримання на 94%.
Але закон зачепив і тих, хто їде з інших причин. За перші сім місяців цього року міністерство повідомило поліцію про 22 особи — більш ніж удвічі більше, ніж за весь 2025 рік. Майже всі цьогорічні справи стосуються Європи: заборона охоплює всю Україну, а також ділянки росії та Білорусі вздовж кордону.
На початку місяця поліція відкрила провадження проти шести активістів, які приїхали до Києва, щоб виступити проти примусової репатріації двох північнокорейських військовополонених.
Паспорт як зброя
Закон дозволяє МЗС анулювати паспорти без жодного кримінального провадження. У березні міністерство скористалося цим правом проти Кім Ахьон, активістки-пацифістки, відомої як Хечхо, яка готувалась приєднатися до гуманітарної флотилії до Гази. У четвер адміністративний суд Сеула відхилив її позов — якщо рішення не скасують, вона взагалі не зможе виїхати за кордон.
МЗС відкинув звинувачення в цензурі: «Це мінімальний захід, необхідний для збереження життя та фізичної безпеки громадян у небезпечних районах».
Адвокат у справах суспільного інтересу Чон Чхоль Кім, який захищає Хечхо, назвав систему непропорційною. «Вона карає людей після повернення і відбирає паспорти ще до виїзду. Це обмежує свободу пересування і звужує простір для міжнародного громадянського суспільства», — сказав він.
Гуманітарники в пастці
Гуманітарні організації, що працюють із Південної Кореї, стикаються з тими самими обмеженнями й давно домагаються окремого статусу для закордонної гуманітарної роботи. Відповідний законопроект лежить у парламенті з 2024 року.
Чун Мо Лі, керівник корейського офісу ірландської організації Concern Worldwide, каже: за наявності належних систем безпеки і чітких інструкцій є чимало країн, куди можна безпечно пускати гуманітарних працівників. «Нам потрібна практичніша і пропорційніша система — та, яка поєднувала б безпеку з гуманітарним доступом», — сказав він.