Після візиту до китайського лідера Сі Цзіньпіна США призупинили продаж зброї Тайваню на 14 мільярдів доларів. Це черговий сигнал про готовність Вашингтона відступити від давніх партнерів.
Президент Трамп фактично відходить від політики «стратегічної двозначності» щодо статусу Тайваню — схиляючись до позиції Пекіна. Китай вважає острив своєю територією.
«Зараз ми робимо паузу, щоб переконатися, що маємо необхідні боєприпаси для операції Epic Fury», — заявив секретар ВМС США Хунг Kao на слуханнях у Сенаті. Продаж зброї іноземним партнерам відновиться «коли адміністрація визнає це за потрібне», додав він. Мова йде про американсько-ізраїльську кампанію проти Ірану, що поглинула значні запаси боєприпасів і не досягла жодної з проголошених цілей.
Трамп провів переговори із Сі щодо Тайваню під час першого за вісім років візиту американського президента до Китаю. Виступаючи на Fox News після дводенного перебування в Пекіні, він дав зрозуміти, що захист Тайваню більше не є пріоритетом.
«Я не хочу, щоб хтось проголошував незалежність. Ми маємо летіти 9500 миль, щоб воювати. Хочу, щоб Китай заспокоївся», — сказав він.
Тайвань домовився купити у США ракети-перехоплювачі PAC-3 виробництва Lockheed Martin та зенітні ракети Nasm — відповідь на посилену військову активність Китаю в регіоні. Тепер ці угоди під сумнівом.
Тривога в Азії
В Азії та Австралазії такий підхід викликав занепокоєння: традиційні партнери Вашингтона шукають у кулуарах запевнень, що Трамп не відмовляється від усталених оборонних зобов'язань.
Є побоювання, що він може відкинути давні стратегічні принципи — так само, як уже розхитав основи НАТО. Китай претендує на Тайвань та острови Сенкаку під японським управлінням, зводить штучні острови в Південно-Китайському морі й системно розширює вплив через торгівлю та контроль над транспортними вузлами від Мозамбіку до Макао.
Регіональні держави звертають увагу на погрози Трампа анексувати Гренландію, тиск на Канаду та повне припинення військової допомоги Україні. Висновок, до якого вони схиляються: наступними кинуть їх — заради трампівського поділу світу на сфери впливу, де США контролюють Західну півкулю, Росія — Центральну Європу і частину Азії, а Китаю дістається решта.
Провал, що змінює розрахунки
Але поступки Сі відбуваються на тлі очевидної стратегічної слабкості: США і Ізраїль не змогли успішно застосувати силу проти Ірану. Тегеран закрив Ормузьку протоку у відповідь на бомбардування — через неї проходить до 85% імпорту сирої нафти для Азії.
Цей провал підтверджує те, що вже закладено в стратегічні плани Європи: військова потуга Америки за Трампа обмежена не лише ресурсами, а й нездатністю адміністрації до системного мислення.