Підписавши меморандум про взаєморозуміння між США та Іраном, сторони досягли тимчасової угоди. Мирний процес передбачає два етапи: перший заморожує війну, продовжуючи припинення вогню ще на 60 днів. Іран бере зобов'язання відкрити Ормузьку протоку, США — зняти блокаду. Цей процес вже розпочався. Однак найскладніше попереду: другий етап має вирішити ядерне питання та інші болючі проблеми. Якщо досягнення попередньої угоди виявилося таким важким, то переговори про всеосяжне врегулювання будуть ще складнішими — особливо з урахуванням деструктивної присутності Ізраїлю на задньому плані.

Чому обидві сторони хотіли миру

Після чотирьох місяців війни обидві сторони прагнули вийти з конфлікту. Президент Дональд Трамп хотів цього, мабуть, більше. На нього тиснули внутрішньополітичні та економічні обставини — насамперед побоювання, що зростання цін на нафту й інфляція вдарять по американських споживачах і підірвуть економіку. І це на тлі наближення проміжних виборів до Конгресу, непопулярної війни та дедалі більшого розколу в Республіканській партії.

Продовження конфлікту не наближало Трампа до жодної з його постійно мінливих цілей. Якщо зміна режиму була одним із ключових завдань, то війна його не виконала. Нові бомбардування не забезпечили б цього результату. Приблизно 40 разів за 90 днів Трамп заявляв, що «угода близька» — це відображало і відчай, і спроби заспокоїти ринки та збити ціни на нафту. Економічні наслідки тривалого закриття протоки серйозно тиснули на Вашингтон.

Іран був готовий грати в довгу — тим більше що контроль над протокою давав йому стратегічний важіль. Ударами у відповідь по американських базах і енергетичній інфраструктурі країн Перської затоки Тегеран підвищував ціну війни для США та їхніх регіональних союзників. Але й ця стратегія мала межі: іранська економіка опинилася під серйозним тиском через обмежений доступ до нафтових ринків та інфляцію. Здобувши перевагу в конфлікті, Тегеран мав сенс укласти угоду раніше, доки переговорна позиція була сильнішою.

Провал силового підходу

США не змогли досягти своїх цілей ані на полі бою, ані за столом переговорів. Менш потужна у військовому відношенні країна під санкціями витримала — завдяки тому, що Вашингтон традиційно недооцінює: силі національного духу. Поки США вели війну за вибором із розмитими цілями, для Ірану це була екзистенційна боротьба. Воля до виживання, підкріплена національними почуттями, виявилась сильнішою від військової переваги агресора.

Це порушує ширше питання про межі військової сили. Парадигма «хто сильніший, той правий» дедалі частіше зазнає випробувань: сучасна війна стирає межу між великими й меншими країнами, і військова перевага не гарантує ні домінування, ні перемоги. Що підтверджують і американська операція «Epic Fury», і неперемоглена Росією війна проти України, і індійська агресія проти Пакистану торік.

Що залишилось невирішеним

Чи переросте тимчасове перемир'я на тривалий мир, залежить від переговорів другого етапу. Передбачено 60-денний термін — із можливістю продовження — для досягнення угоди щодо іранської ядерної програми та скасування санкцій. Але Ліван залишається каменем спотикання: якщо Ізраїль продовжуватиме там свої воєнні дії, меморандум опиниться під загрозою. Попри те що документ передбачає «негайне і постійне припинення воєнних операцій на всіх фронтах», Ізраїль налаштований грати роль руйнівника.

Ядерні переговори стануть головним питанням остаточного врегулювання. Іран вже підтвердив, що не «прагне отримати чи розробити ядерну зброю» — це зафіксовано в 14-пунктному меморандумі. Документ також передбачає вирішення питання запасів збагаченого урану, зокрема розбавлення матеріалу на місці під наглядом МАГАТЕ. Саме це Іран пропонував весь час, попри заяви Трампа про вивезення «ядерного пилу» з країни.

Поступки і їхня ціна

Меморандум відображає нездатність США досягти своїх цілей. Іран зберігає частину балістичних ракет, знищення яких Трамп обіцяв. Іранська нафта отримає знижки на експорт одразу після підписання — ще до початку ядерних переговорів. Щодо розморожування іранських активів Трамп зазначив: «Ми забрали багато їхніх грошей, але вони не наші» — і вони мають бути повернені. Документ також передбачає шлях до фінансування відновлення Ірану. При цьому підтримка Іраном своїх регіональних союзників у меморандумі не згадана.

Угода отримала схвальні відгуки з усього світу, але її майбутнє залишається невизначеним. Спочатку — перевірка виконанням, потім — технічні переговори щодо ядерного досьє. Американо-ізраїльський розрив поглибився: лідери США публічно дорікали ізраїльтянам за критику домовленості, а Трамп демонстративно вдарив по Нетаньягу. Ізраїль вже порушує останнє припинення вогню в Лівані — але малоймовірно, що його спроби зірвати угоду матимуть успіх.

Автор — колишній посол у США, Великій Британії та при ООН.