Пекін дедалі частіше опиняється в центрі міжнародних процесів — і Вашингтон, і Москва вбачають у ньому ключ до стабільності. Нещодавні зовнішньополітичні контакти Сі Цзіньпіна з керівниками США та Росії відображають зростання стратегічної ваги Китаю: від конфлікту в Україні до напруженості навколо Ірану — Пекін перетворився на впливового гравця у справах, які ще кілька років тому залишалися поза його орбітою.
Путін і сигнали про завершення війни
Відносини Сі з президентом Путіним стали однією з визначальних геополітичних осей сучасності — особливо в контексті вторгнення в Україну та масштабного перерозподілу глобальних сил.
На початку травня Путін заявив, що війна в Україні може «наближатися до завершення» — помітне риторичне зрушення після чотирьох років виснажливих боїв. Слова прозвучали напередодні саміту в Пекіні, і аналітики не вважають цей збіг випадковим. Китай послідовно виступав за припинення вогню та переговори, і тиха закулісна дипломатія Пекіна, очевидно, вплинула на формулювання Москви.
Декларація: багатополярний світ і критика Вашингтона
Головним підсумком саміту стала спільна декларація про розбудову багатополярного світу та «нового типу» міжнародних відносин. Документ критикує США за удари по Венесуелі та Ірану, а також за проєкт «Золотого купола» — американської системи ракетної оборони.
Лідери спільно закликали припинити перешкоджати міжнародній торгівлі й загрожувати ланцюгам постачань — прозорий натяк на загрозу блокади Ормузької протоки. Окремо висловлено занепокоєння переозброєнням Японії, яке, за оцінкою обох сторін, «становить серйозну загрозу» для регіонального миру.
Економічна інтеграція під санкційним тиском
Саміт мав і практичний вимір. Росія і Китай підписали десятки двосторонніх угод у сферах енергетики, транспорту, торгівлі та технологій — на тлі безпрецедентних санкцій, з якими продовжує стикатися Москва. Путін окремо наголосив: двостороння торгівля стала надійнішою завдяки переходу на розрахунки в національних валютах.