Лідери НАТО зберуться на саміт в Анкарі 7–8 липня. На порядку денному — перерозподіл відповідальності за безпеку Європи, нарощування оборонного виробництва та підтримка України. Частина чиновників побоюється, що близькосхідний конфлікт може відтягнути увагу від основних завдань альянсу.
Утримати Трампа
Першочергове завдання для посадовців НАТО — зберегти єдність і прихильність США до Статті 5, яка передбачає: напад на одного члена є нападом на всіх.
Цього року альянс пережив дві кризи, що загострили трансатлантичну напруженість: вимоги президента Трампа передати Гренландію — автономну територію члена НАТО Данії — і його гнів на союзників через реакцію на війну проти Ірану. Американський президент назвав альянс «паперовим тигром» і заявив, що розглядає вихід з організації.
Генеральний секретар Марк Рютте згладжує суперечності, поєднуючи лестощі й цифри, щоб переконати Трампа: європейські члени НАТО виконують свої зобов'язання.
Перерозподіл тягаря
Адміністрація Трампа тисне на Європу, щоб та взяла основну відповідальність за звичайну оборону континенту, поки Вашингтон переорієнтовується на Індо-Тихоокеанський регіон.
Зміни вже відбуваються: Вашингтон скоротив перелік американських військових можливостей, доступних НАТО в кризових ситуаціях, і європейські члени заповнили майже всі прогалини. Міністр оборони США Піт Гегсет оголосив огляд дислокації американських військ у Європі та пригрозив утримати частину внесків, якщо «безбілетні» союзники не виконають зобов'язань щодо витрат.
Ряд європейських чиновників вказує, що перехід потребує часу, і висловлює занепокоєння непередбачуваністю рішень з Вашингтона.
Більше витрат
Європейські члени НАТО і Канада перебувають під тиском щодо збільшення оборонних інвестицій — для стримування Росії і щоб довести Трампу готовність платити.
На саміті у Гаазі минулого року лідери пообіцяли протягом десяти років виділяти п'ять відсотків ВВП на оборону та суміжні заходи: 3,5% — на особовий склад і озброєння, 1,5% — на ширші оборонні потреби.
За даними альянсу, у 2025 році європейські союзники та Канада збільшили оборонні витрати на 20% порівняно з попереднім роком. Але не всі рухаються траєкторією, що дозволить досягти нових цілей, а в деяких урядів уже виникають політичні труднощі навколо бюджетів.
Промисловість
Зі зростанням оборонних інвестицій постає питання: як конвертувати гроші в нові можливості у стислі терміни. В Анкарі члени НАТО мають оголосити нові контракти на десятки мільярдів доларів.
Частина чиновників незадоволена тим, що виробництво зростає повільніше, ніж очікувалося, а виконання деяких замовлень займає роки. Керівництво НАТО закликало промисловість до кооперації, відкриття нових ліній і прискорення поставок.
Стримування Росії
Лідери НАТО в Анкарі мають підтвердити, що Росія становить довгострокову загрозу євроатлантичній безпеці. Посадовці альянсу зазначають: Росія стикається зі значними економічними проблемами, а Україна зміцнила свої позиції. Рютте, однак, застеріг, що майже половина державного бюджету Росії спрямована на оборону, і альянс не може ігнорувати наміри Москви.
Україна
Європейські члени НАТО фінансують допомогу Україні вже понад чотири роки після початку повномасштабного вторгнення. Кошти надходять різними каналами: через двосторонню допомогу, позику ЄС та ініціативу «Список пріоритетних потреб України», в рамках якої європейські країни оплачують постачання Україні американської зброї.
Більшість європейських лідерів заявляють про готовність і надалі підтримувати Київ. Але утримувати високий рівень фінансування стає складніше: тиснуть інші статті бюджетів, і в деяких столицях наростає невдоволення тим, що одні уряди вносять непропорційно більше за інших.