Вічний біль війни — смерть, полон і туга за домом — отримав нову сцену в Києві. «Одіссей. Меотида» у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка — не переказ Гомера, а п'єса, написана з нуля на основі реальних свідчень бійців, які боронили Маріуполь.
У головній ролі — Даніїл Мірєшкін, воїн і актор, чинний член 1-го корпусу «Азов». Він грає Одіссея, поки паралельно несе службу. Поруч з ним — режисер Іван Уривський і драматург Олексій Доричевський, також із корпусу.
«Думаю, саме це поєднання міфу й сучасності дає нам можливість усвідомити, наскільки болюче питання повернення: повернення військових до цивільного життя, повернення наших територій і повернення нас самих до справжньої ідентичності — української», — сказав Мірєшкін після генеральної репетиції.
Прем'єру неодноразово переносили через послідовні російські удари по Києву.
Дрони замість циклопів
На затемненій сцені, прошитій неоновими лампами, проєкції огортають акторів. Чудовиськ оригіналу тут замінили дрони, що гудуть над сценою, і макети бойових роботизованих машин. Сюжет іде паралельно: виснажлива мандрівка Одіссея й довге чекання Пенелопи вдома.
Назва несе власне географічне навантаження: Меотида — антична назва Азовського моря. На його березі стоїть Маріуполь — місто, захоплене Росією після облоги навесні 2022 року. Доричевський рік збирав матеріал: розмови з колишніми військовополоненими, деталь за деталлю.
Близько 600 бійців бригади «Азов» досі серед тисяч, що залишаються в російському полоні.
Пенелопа сьогодні
Дарина Легейда, яка грає Пенелопу, говорить про те, що впізнають мільйони українських жінок: «Це про долю тих, хто чекає, вірить і сподівається, але водночас може відчувати безсилля й втрату віри. Це про тимчасово окуповані землі, що прагнуть додому. Про дітей і людей, які чекають, — і про ціну, яку знімає з нас це очікування».
Вистава виходить на тлі глобального інтересу до давньогрецького епосу — IMAX-блокбастер Крістофера Нолана «Одіссея» з Меттом Деймоном вже анонсовано. Але київська версія ставить інше питання: не про пригоду, а про те, що лишається від людини після довгих років чекання.