На перший погляд Красятичі — типове українське село: приватні будинки вздовж головної вулиці, кілька панельних будівель. У центрі є простенький ресторан і крамниці з усім необхідним. Тихо, майже безлюдно.
Але численні пам'ятники тут розповідають про цілу новітню історію України. Красятичі розташовані приблизно за дві години їзди на північ від Києва, майже на кордоні з Білоруссю. Це місце, де події цілої країни сфокусовані немов крізь збільшувальне скло: Чорнобиль, російське вторгнення в Україну, тижні окупації, потім звільнення. А тепер — потік переселенців з інших регіонів.
Сирена посеред молебню
У маленьких Красятичах відбулася велика історія — це відчутно особливо 8 травня, коли українці вшановують полеглих у Другій світовій війні. Біля пам'ятника православний священник веде богослужіння, виспівує молитву наспівно. Перед ним мовчки стоять люди — переважно літні жінки, багато зі сльозами на очах.
І тут, посеред жалобного зібрання, завиває сирена повітряної тривоги. Та ніхто не кидається бігти. Священник і ті, хто прийшов сумувати, залишаються на місці. Захід триває.