О четвертій ранку 15 червня, через кілька годин після того як уламки ракети вибили сотні вікон у кварталі на сході Києва, до будинку лікарки Марії Прокопчук приїхали понад сто волонтерів. Вони розвантажили вантажівки з орієнтовано-стружковими плитами й за лічені години забили прорізи медово-жовтими дошками.
Це — «Добробат», скорочення від «Батальйон доброти». Більш як 55 000 учасників, за словами речника організації Вадима Северина, вже допомогли відновити оселі понад мільйону українців.
Того ранку Росія завдала масованого удару по Україні — 70 ракет, п'ятеро загиблих цивільних, три десятки поранених. Одна з ракет вибухнула прямо над будинком Прокопчук. Уламки зачепили і Києво-Печерську лавру — православний монастирський комплекс кількасотрічної давнини.
«Ще три сантиметри — і осколки пробили б мені череп», — розповіла вона Al Jazeera. Але після вибуху лікарку більше турбувало інше: вибиті вікна на першому поверсі — відчинені двері для мародерів.
Добробат закрив проблему ще до світанку. «Незалежно від обсягу роботи, від її масштабу, від кількості волонтерів — результат завжди однаковий: 100 відсотків людей, які звернулися по допомогу, її отримують», — сказав Северин журналістам біля пошкодженого будинку. При цьому організація відправляє волонтерів лише після того, як ділянки перевірені на нерозірвані міни.
Більшість учасників — українці. Частина з них виїхала з інших регіонів, щойно дізналася про удар. Але поруч працюють і іноземці — з трьох десятків країн, що приїжджають на кілька місяців.
Ларс Ферстерс — 70-річний пенсіонер-коваль із шведського міста Нюрунда. Він записався до волонтерів після того, як дізнався про злочини на окупованих територіях. «Я розлютився й запитав себе: чи можу я щось зробити?» — розповід він Al Jazeera, стоячи біля розбитого вікна, яке збирався зашити.
Торік Ферстерс будував новий дах над будинком 73-річної мешканки Ірпеня — пліч-о-пліч із волонтерами з Канади, Китаю, Ізраїлю та Нідерландів. Будинок постраждав від снаряда в перший день повномасштабного вторгнення, разом із понад 3 000 будівлями в місті.
Поруч із Ферстерсом того ранку працював Джейсон Херкула — 37-річний перукар із Північної Кароліни. Щоб купити квиток до Польщі й сісти на нічний потяг до Києва, він здав плазму крові. «Я пережив дві пожежі в будинках і знаю, що значить залишитися без даху над головою», — пояснив він Al Jazeera.
Добробат — лише частина значно ширшого руху. Мільйони українців постачають армії та цивільним дрони, бронежилети, медичну допомогу, протези, батареї — і часто швидше, ніж державні структури. Волонтерські групи евакуюють мешканців із прифронтових зон і першими виходять на допомогу після звільнення населених пунктів.
Школярі плетуть маскувальні сітки, ліплять окопні свічки, збирають дрони. Група Army SOS, що починала з постачання бронежилетів, зрештою розробила програмне забезпечення для координації точних ударів.
«Якщо маємо справу з волонтерами — справу зроблять», — сказав Al Jazeera військовий з позивним Балу. «Якщо з державою — шанси п'ятдесят на п'ятдесят».