Коли ціни на продукти зростають, політики й активісти інстинктивно шукають, на кого звалити провину. На тлі нинішньої нестабільності багато хто хоче зробити цапом-відбувайлом вітчизняних виробників. Така версія зручна, але вона перекручує реальну логіку глобальних ланцюгів постачання.
Справжня причина зростання цін на ключові компоненти американського продовольчого ланцюга — зокрема на добрива — не корпоративна жадібність і не безгосподарність. Це збіг глобальних потрясінь, геополітичної нестабільності та хибної державної політики — як у США, так і за кордоном.
Добрива — ланка, без якої рветься весь ланцюг
Без добрив урожайність падає, а разом із нею — виробництво продовольства. Рахунки в супермаркетах ростуть. Але добрива не беруться з повітря: для їх виробництва потрібна складна комбінація матеріалів — сірка, аміак, фосфатна руда. Ця сировина постачається з усіх куточків світу й залежить від міжнародних транспортних мереж, які зараз перебувають під серйозним тиском.
Війна в Україні вдарила по ринку сірки й аміаку
Тривала агресія Росії проти України дестабілізує ключові товарні ринки і торгові маршрути. Торік Росія виробила 7,5 мільйона метричних тонн сірки, посівши третє місце у світі, — сірка є побічним продуктом нафтоперероблення. Українські удари по нафтовій та добривній інфраструктурі противника різко підрізали його здатність постачати сірку на світовий ринок. Експорт російського аміаку впав приблизно на 80% порівняно з довоєнними рівнями.
Ормузька протока й маніпуляції Китаю
Напруженість на Близькому Сході додала невизначеності навколо виробництва енергії та морських маршрутів. Через фактичний параліч Ормузької протоки близько 16 мільйонів тонн добрив застрягли в підвішеному стані. Через протоку проходить приблизно половина світових запасів сірки, що додатково б'є по витратах на ресурси.
Китай — другий за величиною у світі експортер добрив — загострює ситуацію власною нечесною торговою практикою: він обмежив вивіз добрив разом із ключовою сировиною, зокрема сірчаною кислотою.
Що має зробити Вашингтон
Коли запаси критичної сировини скорочуються, споживчі ціни природно ростуть. Це не свідчення провалу ринку — ринок реагує на дефіцит так само, як реагував би в будь-якій іншій ситуації. Карати виробників — хибна відповідь. Правильна — знайти способи збільшити пропозицію, знявши тиск глобальної невизначеності.
Починати слід із скасування норм, які штучно підвищують витрати вітчизняних виробників: затримок у дозвільних процедурах, обтяжливого регулювання, обмежень на розвиток видобутку енергоресурсів. Америка має достатньо ресурсів і великий виробничий потенціал — влада повинна зробити все можливе, щоб американські компанії отримували сировину вдома.
Де тільки можливо, слід диверсифікувати джерела: отримувати ресурси від різних надійних партнерів — і зарубіжних, і вітчизняних. Але багато закордонних виробників самі потрапили в ту саму тисняву. Намагатися наповнити порожню склянку з порожнього глека — глухий кут.
Якщо Вашингтон серйозно налаштований знизити ціни на продовольство, потрібно припинити шукати цапів-відбувайлів і дивитися на першопричини. Автомобільний затор не розсмокчеться від звинувачень машини в хвості черги. Треба прибрати перешкоди на дорозі. Якщо ці проблеми не зникнуть до наступного сезону сівби, американці відчують удар ще болісніше — коли багато фермерів встигли закупити добрива до початку нинішніх потрясінь. Закони економіки не змінилися: коли пропозиція обмежена, ціни ростуть; коли виробництво відновиться — впадуть.
Стівен Мур — співзасновник Unleash Prosperity і старший науковий співробітник America First Policy Institute.