Президент Зеленський у промові до Дня незалежності дав зрозуміти: Україна хоче миру, але не прийме умов, рівнозначних капітуляції. На 35-й річниці незалежності від Радянського Союзу він відкинув вимогу росії — відступити з підконтрольних Україні частин Донбасу.
Зеленський переконував: відмова від землі не зупинить російської агресії. І застерігав союзників від того, щоб піддатися тезам росії про те, що територіальні поступки швидко завершать війну.
Союзники в Києві
Промова прозвучала під час приїзду до Києва британського прем'єра Енді Бернема та президента Європейської ради Антоніо Кошти. Присутність іноземних лідерів підтвердила тривалу підтримку України — поки дипломатичне врегулювання лишається в глухому куті.
Понад чотири роки після початку повномасштабного вторгнення Україна опинилася перед складним стратегічним вибором. Київ хоче переговорів, але Зеленський дав зрозуміти: досягти миру, просто здавши землю — не вийде.
росія неодноразово вимагала, щоб Україна відступила з підконтрольних їй частин Донбасу. Київ відмовляв: ніхто не гарантує, що москва не матиме нових військових цілей. Це побоювання — у центрі переговорної позиції України. Питання не лише в самій землі, а й у тому, чи забезпечить будь-яке врегулювання тривкі гарантії безпеки.
Поле бою і повітряна загроза
Темп просування росії сповільнився цього року, Україна відвоювала частину території на південному сході — але москва продовжує чинити значний тиск. Російські сили загрожують Костянтинівці на Донеччині, стратегічно важливому місту в Донбасі.
Водночас росія посилила масштабні повітряні удари по українських містах. Нестача ракет-перехоплювачів робить Україну вразливою до ракетних і дронових атак: москва може вражати цілі далеко від лінії фронту.
Україна відповіла, розширивши власну кампанію. Київ дедалі активніше б'є по російських нафтопереробних заводах та логістичній інфраструктурі — щоб підірвати ресурси, які живлять воєнну машину москви. Стратегія покликана показати: сама росія теж вразлива до наслідків цієї війни. Але удари вглиб росії несуть і ризики ескалації — і це стримує частину західних партнерів.
Заклик до союзників
Зеленський закликав міжнародних партнерів постачати Україні зброю, тиснути на росію повернутися до переговорів і запровадити проти москви додаткові санкції.
Візит Бернема мав особливе значення: він мав співголовувати на засіданні «Коаліції охочих» — групи країн, що підтримують Україну. Присутність Кошти підтвердила прихильність ЄС до Києва. Що довше триває війна, то складніше підтримувати єдність союзників — особливо коли уряди зазнають економічного та внутрішнього тиску.
Зеленський також звернувся до Вашингтона й Пекіна. Він висловив сподівання, що США подолають свої «суперечності та страхи» щодо росії — і закликав Китай припинити мовчання. Позиція Пекіна важлива: він підтримує тісні відносини з москвою і водночас позиціонує себе як потенційний посередник у конфлікті.
Два несумісні бачення
Для росії центральними залишаються вимоги про територіальні поступки. Для України ці поступки підривають безпеку країни і не гарантують відмови москви від ширших цілей. Поки позиції не зблизяться, дипломатичний прорив лишається малоймовірним.
День незалежності дав Зеленському нагоду чітко донести: бажання миру — це не готовність до здачі. Його послання просте: Україна готова вести переговори про завершення війни, але не вважає, що мир можна отримати, просто давши росії те, чого вона вимагає.
Майбутнє конфлікту залежатиме від трьох чинників: чи збережуть союзники підтримку, чи продовжить воєнна стратегія росії давати результати — і чи знайдуть Вашингтон та інші великі гравці формулу, прийнятну для обох сторін.