Чарльз Мутока, 72-річний кенієць, оплакує сина Оскара — колишнього солдата, який виїхав до Росія влітку 2025 року на заробітки. Батько намагався відмовити його, але безрезультатно. Оскар не сказав родині, куди саме їде, — а через тиждень надіслав фото в уніформі і більше на зв'язок не виходив.

Про загибель сина родина дізналась пізніше, однак, попри звернення до кенійської влади, повернути тіло не вдалося. У травні 2026 року рідні провели символічний жалобний обряд і облаштували умовне місце поховання — щоб хоча б було де помолитися. «Найгірше — я не знаю, чи поховали його взагалі і де, чи просто кинули тіло десь у російському лісі», — сказав Чарльз Мутока.

27 000 завербованих

Оскар Мутока — один із щонайменше 27 000 іноземців, яких Росія залучила через вербування, за даними Головного управління розвідки України (ГУР). Спільне дослідження Міжнародної федерації за права людини (FIDH), Truth Hounds і Казахстанського бюро з прав людини (KIBHR) фіксує глобальну мережу рекрутингу. «Вони цілеспрямовано виходять на людей у складній економічній, соціальній і правовій ситуації. Методи — від привабливих пропозицій до обману і прямого примусу», — розповів DW один з авторів дослідження Ілля Нусов.

Спокуса для бідних

Для жителів найбідніших регіонів світу платня від російської армії — реальний спосіб вибратися з нужди. Саме так міркував Йоан Віонді Мендоса з Куби. Йому обіцяли 2000 доларів (близько 1750 євро) на місяць — колосальна сума для країни, де середня зарплата становить 20 доларів. Про нього DW дізналося від брата Майкла Дуро, який живе у США.

Йоан прагнув емігрувати до Штатів і возз'єднатися з братом, але через фінансові та бюрократичні перепони це виявилося неможливим. Тоді він натрапив на оголошення про роботу в Росії. «Йоан подзвонив і сказав, що знайшов вихід. Розповів про якийсь "проект" у Росії», — згадує Дуро.

У вересні 2023 року агентство Reuters зафіксувало молодих кубинців, готових виїхати до Росії, — серед них був і 23-річний Йоан. Він сказав журналістам, що розуміє, куди їде, і не хоче вмирати з голоду на Кубі. Показав документ — нібито контракт з російською армією із правом на отримання громадянства РФ.

Йоана відправили на фронт в Україну, і той спробував утекти. «Він благав: "Я зробив помилку. Вибачте. Будь ласка, витягніть мене звідси"", — переказує Дуро. Після цього зв'язок обірвався. Ім'я Йоана пізніше з'явилося в українських списках загиблих іноземних бійців.

Обман і примус

Багато іноземців потрапляють на фронт обманом — їм обіцяли роботу в будівництві, охороні, логістиці чи сільському господарстві. Так сталося з Арманом Мондолом з Бангладеш. Батько-фермер продав частину майна і взяв позику, щоб заплатити рекрутеру. Самому Мондолу казали: буде пакувальником на складі.

З туристичною візою він прилетів через Саудівську Аравію до Росії, де його змусили підписати контракт — російською мовою, якої він не знає. «На завданнях нас завжди гнали вперед, а самі залишалися позаду. Використовували як живий щит і кидали в саме пекло», — розповів він DW.

Під час одного з виходів машина підірвалась на міні. Вижили лише двоє — серед них Мондол. З військового шпиталю йому вдалося втекти; повернутися додому допомогло посольство Бангладеш у Москві. Але пережите не відпускає. «Ці образи досі зі мною — вмираючі люди, їхні очі, спотворені обличчя. Як їх підривають міни. Як один дрон-удар змінює другий. Як відривало кінцівки. Це було жахливо», — каже Мондол. У нозі досі осколки, він кульгає. Роботу вдома знайти не вдалося.

Між найманством і торгівлею людьми

Іноземців, які воюють за Росію, часто називають найманцями. Але, як пояснює Нусов, у суворому розумінні міжнародного права це не так: багато з них отримують російське громадянство ще до підписання контракту. Тих, кого завербували під хибними приводами і примусили воювати, можна кваліфікувати як жертв торгівля людьми — що суперечить Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності та Палермському протоколу, ратифікованому більшістю держав, включно з Росією.

Москва відкидає звинувачення. У березні міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров на спільній прес-конференції зі своїм кенійським колегою заявив: «Нікого не наймають і не вербують для участі в спеціальній воєнній операції. Добровольці прибувають у повній відповідності з російським законодавством».

Що далі

Участь іноземців у війні дедалі більше привертає увагу — родини загиблих виходять на протести від Непалу до Перу. Деякі лідери, зокрема прем'єр Індії Нарендра Моді, порушували це питання на зустрічах із Путіним. За повідомленнями ЗМІ, у лютому 2026 року Росія обмежила вербування громадян ряду «дружніх» країн, але список не оприлюднила.

«У деяких випадках це справді призвело до скорочення або навіть тимчасового припинення притоку бійців з окремих країн, — зазначає Нусов. — Але ми переконані, що Росія має способи це обійти: зменшує вербування в одному місці й переорієнтовується на інше». За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими України, у 2026 році Росія може залучити до 18 500 нових іноземних бійців.