Просування російських військ в Україні майже зупинилося — але на вже окупованих територіях русифікація не припиняється. Від 3,5 до 5 мільйонів українців живуть під контролем Росії: частина з 2014 року, зокрема на Кримському півострові. Скільки серед них приймає нав'язану систему — незрозуміло. Більшість її відкидає і зазнає репресій.

Арешти, катування, зникнення

«Люди зазнають залякування, довільних арештів, примусової паспортизації, обмежень свободи слова та тиску з метою відмови від своєї української ідентичності», — розповів n-tv.de уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець. За його словами, він систематично аналізує відкриті джерела та повідомлення від громадян.

Серед найчастіших порушень Лубінець називає незаконні ув'язнення, насильницькі зникнення, катування і сексуальне насильство щодо затриманих, переслідування за проукраїнську позицію. Відкритого спротиву в окупованих районах майже немає — за нього загрожують жорсткі покарання. Міжнародне товариство прав людини у вересні 2024 року зазначало, що будь-який опір там «придушується силою в зародку».

У документації «Жах у моєму домі — російськоокуповані території в Україні» організація зафіксувала систематичні знущання й катування цивільних і військовополонених, включно зі стратами. За розвідувальними даними, у Мелітополі близько 50% пацієнтів не можуть вчасно пройти діагностичне обстеження; 40% чекають прийому лікаря понад два тижні.

Діти під пропагандою

Окрему увагу окупаційні структури приділяють дітям. Багатьох вивезли примусово ще з 2014 року — точних цифр Лубінець не наводить через неповноту даних. «Розлука з сім'єю — один із найтравматичніших досвідів для дитини у будь-який час, особливо під час війни», — каже представник ЮНІСЕФ Тобі Фрікер.

У школах дітям нав'язують проросійську пропаганду; батьків змушують відмовлятися від дистанційного навчання за українськими програмами. Для «мілітаристсько-патріотичного виховання» існує «Юнармія» — воєнізована молодіжна організація, поруч із якою функціонують табори та освітні програми з військовим ухилом для підлітків. Хто не вступає добровільно, може бути примушений силою.

Примусовий призов

Москва «систематично залучає мешканців окупованих територій до військової служби», каже Лубінець. За різними оцінками, йдеться про десятки тисяч людей. На Донеччині план рекрутингу на 2025 рік перевиконано більш ніж на 105%; кількість завербованих на Запоріжжі та Херсонщині з початку року майже подвоїлася.

До систематичного тиску додається примусова паспортизація — черговий інструмент русифікації. Чому частина людей не виїжджає: похилий вік, хвороби, догляд за близькими, фінансові труднощі або страх втратити житло. Частина зазнала впливу окупаційної пропаганди.

Нарва і ширша загроза

ЄС і надалі допускає, що Росія в найближчі роки може напасти на одну з країн НАТО. У цьому контексті часто згадують естонську Нарву — місто з великою часткою російськомовного населення. Чи загрожує нарвцям та сама доля? «Ніхто не може передбачити кожну деталь гіпотетичного сценарію», — каже Лубінець. Але якщо Росія уникне покарання за злочини в Україні, ризик для інших країн зростає.

Лубінець посилається на Женевські конвенції, що зобов'язують окупаційні сили захищати цивільних: заборона примусових депортацій, дотримання права власності, гуманне поводження з ув'язненими. «Якби в якійсь країні — наприклад, в Естонії — виникла подібна окупація, правовий режим залишився б тим самим. Але реальна ситуація залежала б від поведінки окупаційних військ, масштабу спротиву та рівня міжнародного нагляду», — говорить він.