Для багатьох на Заході ці відео виглядають образливими — дрони женуть людей до загибелі, камера фіксує останні секунди. Але для «Птахів Мад'яра» це робочий інструмент: пропаганда, деморалізація, верифікація втрат.
Підрозділ заснував Роберт Бровді — командир Сил безпілотних систем України. 414-та авіаційна ударна бригада першою системно запровадила відеозйомку з дронів від першої особи. З цих кадрів виріс окремий жанр: «йоблики» — слово-злиток із кореня «йоб» і зменшувального суфікса. Англійський відповідник — «fuckling».
Щоранку військовий редактор з позивним Catman переглядає бойові кадри за попередню добу, монтує двохвилинну підбірку і додає музику — пульсуючу або містичну. Щотижня виходить розширена збірка «Йоблики тижня». В архіві бригади — близько 3 600 відео.
«Квиток в один бік»
Catman захищає цей жанр прагматично: відео деморалізують росіян і показують реальну ціну участі у вторгненні. «Моя мета — показати росіянам: якщо вони мобілізуються в Україну, їх уб'ють. Це квиток в один бік», — сказав він.
Кліпи свідомо змонтовані так, аби висміяти жертв. На деяких видно, як солдати кидають палиці в дрони або падають під час втечі. Момент смерті не показують, але останній кадр — великий план обличчя. «Сміх убиває страх. Наше завдання — зображати ворогів безпорадними», — пояснює Catman.
За його словами, більшість убитих — постачальники: везуть провізію або пальне, тягнуть кабелі зв'язку. Підготовка коротка. «Багато хто гине вже через два тижні після призову». Відтоді як у лютому Ілон Маск відключив Starlink у Росії, офіцери в тилу насилу зв'язуються з передовою — звідси й відкриті маршрути, що добре видно з повітря.
Верифікація через відео
«На відео видно, що багато хто з них навіть не ховається. Користуються рацією. Чимало обдурені брехнею, що на позиціях цілковита безпека», — каже інший член підрозділу.
Відеозаписи суттєво допомагають верифікувати втрати росіян, які, за даними Києва, перевищують 30 000 убитих або поранених на місяць. Деякі відео дають змогу встановити особу загиблих: українці знаходять фото прощання, опубліковані дружинами перед відправкою на фронт, і відповідають кадрами з дрону.
За словами Catman'а, йоблики дивляться й у самій Росії. «Там мало інформації про зниклих солдатів. Деякі шукають і роблять скриншоти. Потім матері або дружини пишуть, що з їхніми близькими сталося щось погане».
Дискусія про межи
Бровді не бачить морального протиріччя в публікації матеріалів, які на Заході дехто вважає неприйнятними. «Боже збав, щоб вони пережили справжній біль. Тому що ті з нас в Україні, хто пережив реальний фізичний біль від війни, ніколи б не погодилися з такою точкою зору», — сказав він.
Анатолій Лоза, доброволець, якого захопила й ув'язнила Росія і якого нещодавно обміняли, погоджується: «Міжнародне право не поширюється на знищення комбатантів на полі бою. Вони у формі. Вони заслуговують на свою долю».
Його дружина Олена зазначає, що ставлення в Україні ожорсточилося після Бучі й Маріуполя навесні 2022-го. Але йоблики для неї — не одкровення. «Я й без того лютую на Росію».
На проросійському боці — власний контент: відео загибелі українських солдатів, а також ролики із вбивствами беззбройних військовополонених — а це вже воєнний злочин. Плюс згенеровані ШІ фейки, де нібито українські військові критикують власне командування.
Книга Люка Гардінґа «Зрада: Трамп, Путін і нова епоха завоювань» виходить 27 серпня у видавництві Guardian Faber.