На саміті НАТО в Анкарі Дональд Трамп оголосив, що дозволить Україні виробляти зенітні ракети Patriot на власній території. Днями раніше президент Франції Еммануель Макрон пообіцяв Києву ліцензії на виробництво авіабомб AASM, зенітних ракет Aster 30 та крилатих ракет Scalp.
Президент Зеленський привітав ці заяви. Він заявив, що Україна буде «здатна» виробляти ракети системи Patriot «до кінця 2026 року». Фахівці оцінюють ці терміни як нереалістичні.
Чому 2026 рік нереальний
«Для будь-якого відносно складного озброєння налагодження виробничих ліній, підготовка персоналу, закупівля компонентів і вся необхідна логістика потребують щонайменше року в найкращому разі. Чим складніша зброя — тим довший цей процес», — пояснив BFM Business Гусейн Аліє, професор Університету Глазго. У випадку PAC-3 цикл виробництва однієї ракети становить близько 24 місяців.
Два наявні прецеденти підтверджують скептицизм. У 2024 році Німеччина отримала ліцензію на виробництво PAC-2 — не найновішу версію системи. «Розгортання виробничої лінії в Німеччині зайняло близько чотирьох років», — зазначив Тімур Кадишев, дослідник Гамбурзького університету. Японія, яка також виробляє PAC-3, випускає близько 30 перехоплювачів на рік.
«З обох прикладів видно: ліцензійне виробництво давало менший обсяг продукції і пізніші терміни, ніж обіцяла первісна заява», — підсумував Кадишев.
Виробництво в зоні бойових дій
Будь-який завод, що випускає компоненти ППО, стає мішенню. «Будь-який об'єкт, що сприяє захисту українського повітряного простору, стане першочерговою ціллю», — попереджає Кадишев. Промислова безпека зобов'язує тримати будівлі на відстані одна від одної — це збільшує площу об'єкта і знижує продуктивність лінії.
Симон Везман із SIPRI (Стокгольмський міжнародний інститут дослідження миру) вказує на «політичний ризик»: Росія може розцінити появу таких заводів як пряме втручання в конфлікт і завдати по них ударів. Дехто з аналітиків припускає, що виробництво краще розгорнути в сусідній країні Східної Європи — подалі від лінії фронту.
«Без іноземних фахівців запустити виробництво складних систем буде неможливо. Спершу більшість інженерів мусять бути американцями, адже це надскладна зброєва система, яка вимагає дуже глибоких технічних знань», — каже Аліє. Навіть двигун — твердопаливний турбореактивний — надзвичайно складно виготовити й зібрати.
Залежність від США
Система наведення і програмне забезпечення, за словами Везмана, надходитимуть зі США у готовому вигляді — Вашингтон збереже технологічний контроль над ключовими компонентами. При цьому американські запаси перехоплювачів уже виснажені через бої на Близькому Сході, а власне військо матиме пріоритет у поставках.
Є й проблема виробничих пріоритетів всередині самої України. «Виробництво Patriot в Україні передбачало б використання тих самих заводів, які нині випускають ракети для наземних ударів, — пояснює Кадишев. — Якщо розмістити там Patriot, доведеться або суттєво розширити потужності, або обирати між Patriot і засобами ударів по Росії». Удари по тилу — один із головних важелів тиску для Києва: вони заважають логістиці, тиснуть на суспільство і блокують Крим.
Жест чи підтримка?
Везман не виключає, що американська ліцензія — радше дипломатичний хід, аніж практична підтримка. «Можливо, це спосіб сказати: ми робимо все можливе, але це важко. Ми пропонуємо ліцензію, щоб українці перестали скаржитись», — так він трактує ситуацію. Компанія Lockheed Martin підтримує ідею, за даними The Kyiv Independent, — для неї це розширення ринку.
Тим часом обстріли тривають. Після балістичної тривоги на сході Києва загинули щонайменше дві людини. За даними ООН, червень 2026 року став найсмертоноснішим для мирного населення з квітня 2022-го.