Поки американсько-ізраїльська війна з Іраном приковує увагу планети, російська агресія проти України відходить на задній план. Київ, побоюючись скорочення американських поставок зброї, готується до затяжної багаторічної війни — тоді як Росія отримує надприбутки від зростання цін на нафту і газ.
На фронті — глухий кут. Жодна зі сторін не досягла відчутних територіальних успіхів; Україна тим часом посилює удари по нафтоекспортній інфраструктурі вглиб Росії. Рейтинги Путіна, за наявними даними, падають на тлі дедалі частіших відключень мобільного інтернету.
Зі вступом повномасштабного вторгнення в п'ятий рік аналітики і військові експерти вважають, що війна може незабаром завершитися. На Київському безпековому форумі у квітні у розмові з DW вони зазначили: результати проміжних виборів у США здатні стати переломним чинником.
Чи оголосить Путін нову мобілізацію?
Зважаючи на відсутність руху по лінії фронту, міжнародні експерти давно ставлять питання: чи не оголосить Путін нову мобілізацію — як він зробив наприкінці 2022 року? Українські військові фахівці, яких цитував президент Зеленський, такого сценарію не виключають.
Евелін Фаркас, експертка з зовнішньої політики і колишня призначенка Пентагону з Інституту Маккейна Університету штату Арізона, у новий масовий призов не вірить: на заваді, за її словами, нинішні економічні труднощі Москви.
Чи стане Україна менш залежною від поставок зброї?
Курт Волкер, до 2019 року — спеціальний представник президента Трампа з питань України, вважає, що Київ наразі перебуває в міцнішій позиції, ніж раніше, попри блокаду в Перській затоці.
За його словами, Україна суттєво скоротила залежність від закордонних поставок і здатна самостійно покривати «від 60 до 70 відсотків» власних потреб у зброї. Це означає: бойові дії можна продовжувати навіть у разі припинення американських поставок — за рахунок європейських партнерів.
Ще рік тому Зеленський відкрито застерігав, що Україна програє, якщо Штати відмовляться від підтримки. За словами Волкера, ця ситуація змінилася. Водночас він зазначає: США вже не можуть гарантувати попередні обсяги ракет для зенітних комплексів Patriot — причина у зміні «пріоритетів» адміністрації Трампа на тлі конфлікту з Іраном.
Чи витримає Зеленський тиск США?
Президент України заявив, що очікує посилення тиску з боку Трампа в міру наближення осінніх проміжних виборів, — щоб Київ прийняв російські умови припинення вогню, зокрема виведення своїх військ з підконтрольних Україні частин Донбасу. Фаркас переконана: Зеленський цей тиск витримає.
За її оцінкою, адміністрація Трампа до літа завершить кампанію проти Ірану, відкриє Ормузьку протоку і переключиться на «зміну режиму» на Кубі. Навіть у цьому сценарії Білий дім не посилить тиск на Київ — навпаки: ослаблення Росії, яка підтримує стратегічні зв'язки з Гаваною, лише зіграє на руку Україні.
Серйозні переговори — після проміжних виборів
Фаркас і Волкер сходяться на тому, що листопадові вибори до Палати представників стануть переломним моментом: їхні результати здатні похитнути позиції Трампа всередині Республіканської партії.
«Цього буде достатньо, щоб тиснути на американський уряд щодо продовження підтримки України і НАТО», — каже Фаркас.
Голова Військового комітету НАТО Джузеппе Каво Драгоне вважає цю війну «складною» для перемоги на полі бою: армія Росії залишається «сильною», попри зростаючі втрати. Проте економічне становище всередині країни може схилити Москву до мирних переговорів.
«Я не вірю, що Росія колись погодиться на мирну угоду з Україною, — каже Волкер. — Я думаю, що в певний момент вони можуть прийняти перемир'я. І мені здається, ми наближаємося до цього моменту».
Переговори досі були «фарсом», визнає він, але нові обставини — втрати Росії і погіршення її економіки — можуть змусити Путіна діяти. «Реальність — ось що має значення. А російська реальність стала значно гіршою і продовжує погіршуватися», — стверджує Волкер. Час грає не на боці Москви.
Аналітики погоджуються, що переломний момент наближається, — але розходяться у строках. Волкер оцінює ймовірність суттєвих змін до кінця року приблизно в 50%. Фаркас іде далі: «У 2027 році ми побачимо перемогу України».