У вівторок внаслідок удару російських планувальних бомб по Запоріжжю загинули двоє людей, ще щонайменше 15 дістали поранення, повідомили місцеві органи влади. Голова Запорізької обласної адміністрації Іван Федоров написав у Telegram, що за 90 хвилин російські сили скинули на місто сім бомб.
У Запоріжжі та по всій Україні ці удари дедалі частіше завдаються саме планувальними бомбами — відносно дешевим боєприпасом, який, на думку фахівців, змінює характер війни в Україні.
Що таке планувальна бомба
Бомби вагою від кількох сотень до кількох тисяч кілограмів, оснащені крилами та системою наведення, стали одним із найгрізніших знарядь Росії після повномасштабного вторгнення 2022 року. Останнім часом їхня смертоносність зросла: за кілька місяців було скинуто тисячі таких боєприпасів.
Здатність однієї такої бомби знести житловий будинок у Запоріжжі чи Херсоні — запущеної з відстані в десятки кілометрів, з-за кордону, поза досяжністю української протиповітряної оборони — тривалий час завдавала клопоту українському командуванню. Так тривало аж до травня цього року, коли Україна оголосила про створення власної планувальної бомби.
Відповідь України
Хоча союзники із Заходу постачали Україні планувальні бомби, Київ витратив 17 місяців на розробку власної — «Вирівнювача» — через небажання партнерів надавати достатню кількість.
«Протягом тривалого часу практичного захисту від російських планувальних бомб майже не існувало, і це суттєво сприяло важким втратам України на лінії фронту», — сказав Кір Джайлз, асоційований науковий співробітник Програми з Росії та Євразії Chatham House і автор книги «Хто захищатиме Європу».
Чому обидві сторони звернулися до цієї зброї
Попри низьку вартість і високу надійність, обидві сторони звернулися до планувальних бомб передусім через необхідність: традиційна артилерія була фактично виведена з ладу. На сучасних полях бою в Україні дрони знищили переважну більшість гаубиць з обох боків, свідчать дані Military Balance.
Вичерпавши запаси артилерії, Москва і Київ звернулися до планувальних боєприпасів дальнього застосування — вони здатні доставляти вибухівку з відстані в десятки кілометрів. За даними Forbes, лише за перший тиждень червня Росія запустила понад 1 800 таких бомб.
Як влаштований УМПК
Переважна більшість російських планувальних бомб — це застарілі радянські снаряди, закріплені на примітивній рамній конструкції зі складними крилами, інерціальним вимірювальним модулем і супутниковим наведенням — так званий Уніфікований модуль планування та корекції (УМПК). Як і безпілотники масового виробництва та недорогі Bayraktar і «Шахеди», ці бомби прості у виготовленні й коштують відносно мало.
Вони розраховані на скидання з російських бойових літаків, зокрема Су-34, що летять на великій висоті. Після скидання бомба планує 60–95 км і уражає ціль зарядом від 250 до 3 000 кг. Велика відстань між точкою скидання і ціллю, відсутність теплового сліду та стрімке падіння за мить до удару роблять ці бомби вкрай складними для перехоплення. Українські планувальні бомби значно легші — їхня вага становить 250 кг.
Стратегічне і тактичне застосування
Обидві сторони застосовують ці удари не лише проти міст і промислових об'єктів. Планувальні боєприпаси активно використовуються і на підтримку «вогнецентричної доктрини» — коли вогонь тактично спрямовується на позиції противника на передовій для придушення оборони або знищення позицій спостереження перед наступом піхоти. Обидві сторони охоче публікують відео таких влучань у соціальних мережах.
«Фактично будь-які артилерійські позиції українців на передовій перебувають під загрозою знищення», — зазначив Крістоф Бергс, аналітик Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI). — «FPV-квадрокоптери та тактичні дрони можуть вражати цілі, але їм просто не зрівнятися за потужністю вибуху з 250- чи 500-кілограмовою бомбою».