До чотирьох тисяч — стільки найманці із африканських країн у рядах російської армії нараховує Міжнародна ліга з прав людини. Один із них — Хасан (ім'я змінено) з Єгипту. У в'язниці для військовополонені в Україні він — один із багатьох не-росіян, яких захопили під час війни.
Перевірити слова Хасана неможливо: як з військовополоненим, журналісти можуть спілкуватися з ним лише в присутності українського персоналу безпеки. Він розповідає, що жив у Росії ще до початку вторгнення: «Я вивчав економіку в Росії, мій брат теж там, а дружина в мене — росіянка».
Інші чоловіки з Африки тут — переважно із Заходу континенту: Нігерія, Гана, Сьєрра-Леоне, Камерун. Є й полонені з інших регіонів. За підрахунками Міжнародної ліги з прав людини, з вересня 2025-го по лютий 2026 року кількість іноземних бійців у рядах Росії зросла на третину.
Це видно і тут: із приблизно 200 ув'язнених, яких журналісти побачили під час візиту, — майже половина іноземці.
«На фронт ти не підеш»
Хасан каже, що добровольцем не йшов: «Вони сказали: не хвилюйся, будеш працювати у сфері безпеки, але не на передовій». Невдовзі все стало зрозуміло: «Раптом я опинився в таборі на тренуванні — і зрозумів, що маю воювати. Це вже не в моїх руках: командир наказав».
Більшість африканців тут підтверджують його слова — їх заманили до Росії обманом. Це фіксує й Міжнародна ліга з прав людини: «Багатьох потенційних бійців залучали через оманливі оголошення — обіцянки цивільної посади в Росії, завдань далеко від фронту або спрощеного в'їзду до Європи».
Зручна схема для Москви
Логіка проста: якщо рекрутувати іноземців замість росіян, це не викличе хвилі всередину країни. Та й коштують вони армії значно менше. Формально для України всі вони вважаються росіянами — навіть якщо, як Хасан, мають єгипетський паспорт.
Саме ця формальність обернулася для них пасткою. «Я бачу, як тут відбуваються обміни — багато моїх друзів-росіян вже пішли. Але нас, міжнародних — мене, єгиптян, шриланкійців, непальців, індусів, інших арабів — обмінів немає».
За його словами, він у в'язниці вже понад два роки. Останній раз говорив із дружиною в Росії — пів року тому. Родині пише листи.
Для українських тюремників походження не має значення — усі тримаються разом.
Москві цікаві лише зірки на погонах
Чому Україна обмінює лише росіян — відповідь проста: цього хоче сама Москва. Координаційний штаб з обміну військовополоненими в Україні підтверджує: Росію майже не цікавлять власні солдати в полоні, а вже тим більше — іноземці на кшталт Хасана. Кремль хоче визволити тільки найвищих за званням.
Сам Хасан відмовляється визнавати очевидне — що країна, заради якої він ризикував життям, про нього забула. Каже, що залишається терплячим і вірить, що колись повернеться до дружини: «Це не в моїх руках, я нічого не можу вдіяти. Я вірю в Бога — що він одного дня поверне мене до Росії, щоб я побачив свою дружину. Про це я молюся щодня».