Протягом кількох місяців українські сили атакують енергетичну інфраструктуру в російських регіонах та на незаконно анексованому Кримському півострові. Під удар потрапили маршрути постачання на окупованих територіях, а також нафтопереробні заводи на території самої Росії.
Лише у червні удари завдали по заводах у Москві, Нижньокамську, Тюмені та Волгограді. У травні загалом атакували 16 заводів. Як наслідок, виробництво бензину скоротилося на 25%, повідомляє Reuters з посиланням на власні джерела.
Наразі Росія виробляє лише 85 000 метричних тонн бензину на добу, тоді як літній попит становить 110 000 метричних тонн на добу.
«Цього літа Росія, схоже, рухається до того, що може стати найгіршою паливною кризою в її історії», — зазначили експерти американського аналітичного центру Energy Intelligence.
Путін вперше визнав дефіцит палива
28 червня президент Росії Владімір Путін вперше публічно визнав «певний дефіцит палива». «Є деякі пошкодження», — сказав він в інтерв'ю для російського державного телебачення, додавши, що всі пошкоджені об'єкти ремонтуються достатньо швидко, а проблеми не є критичними.
«Путіна змусили відкрито визнати, що проблема існує», — сказала DW Завадська, політолог з Фінського інституту міжнародних справ. «Найважливіше те, що він назвав причину — атаки українських дронів».
За оцінками російського ділового видання RBC, 40 регіонів Росії вже запровадили обмеження на продаж палива. Незалежне видання «Вьорстка», яке аналізувало офіційні дані та свідчення очевидців, називає цифру у 78 регіонів. У багатьох містах утворилися довгі черги на автозаправних станціях.
Крістіна Гарвард, експертка Інституту вивчення війни (ISW) у Вашингтоні, нагадала, що Україна намагалася атакувати російські нафтопереробні заводи ще у 2025 році. «Відмінність цього року в тому, що Україна явно збільшила і кількість, і якість своїх дронів. Вони покращили їхню дальність і впродовж останніх кількох місяців цілеспрямовано виявляють та знищують російські системи протиповітряної оборони», — сказала Гарвард.
Удари по лініях постачання
Водночас українські сили намагаються порушити маршрути постачання російської армії поблизу лінії фронту. За словами Гарвард, зростання кількості ударів по цілях на відстані від 20 до 200 кілометрів від фронту «є новим явищем з боку України в цій війні». Дедалі частіше надходять повідомлення про уповільнення постачання на передову.
«Є дані, що солдати на Гуляйпільському напрямку — на схід і захід від Запорізької області — не отримують достатньо палива, боєприпасів та інших припасів», — сказала Гарвард. За її словами, в Донецькій області накопичуються проблеми з доставкою артилерійських снарядів і навіть розвідувальних дронів.
Гарвард також зазначила, що Кримський міст, який останнім часом неодноразово зазнавав атак, є важливим маршрутом постачання не лише для армії, але й для цивільних мешканців окупованого півострова. Якби українцям вдалося повністю зруйнувати міст, «це б справді перекрило одну з головних артерій, які є в Росії», — сказала вона.
Окупований Крим: дефіцит і надзвичайний стан
Із 26 червня в окупованому Криму та Севастополі діє режим надзвичайного стану. Проросійська адміністрація запровадила його після серії українських атак, що спричинили дефіцит палива та продовольства на півострові.
На думку британського історика Марка Галеотті, Україна визначила Крим як одне з уразливих місць Росії. «Там дуже важко підтримувати постачання. Складно забезпечувати паливо, електроенергію, воду та все необхідне», — сказав почесний професор Університетського коледжу Лондона в інтерв'ю DW. «Тому вони розраховують, що тиск на Крим змусить Путіна всерйоз розглянути мирні переговори — і на умовах України».
Президент Володимир Зеленський охарактеризував удари по паливних депо і заводах як «довго- та середньострокові санкції», мета яких — змусити Москву сісти за стіл переговорів.
Водночас Галеотті застеріг, що ця кампанія може підштовхнути Путіна до ескалації. «Але саме на цей ризик зараз роблять ставку в Києві», — додав він.
Припущення, що Україна готується повернути Крим військовою силою, Галеотті відкинув, назвавши їх «радше психологічною війною, ніж реальними приготуваннями». «Думаю, це не лише вкрай складно практично — це ще й те, на що Путін мав би відреагувати. Втрата Криму була б для нього надто принизливою: він вважав його «коштовністю в короні» своїх завоювань».
Чи можна змусити Путіна піти на мир?
На запитання про можливу ескалацію з боку Росії Галеотті відповів, що варіантів у Путіна кілька. «Він міг би мобілізувати сотні тисяч додаткових резервістів, хоча у внутрішньополітичному плані це було б вкрай непопулярним і руйнівним кроком. У нього є близько 150 000 призовників, яких він досі не відправив — знову ж бо це було б дуже непопулярно», — сказав він. «Кошмарний сценарій із тактичною ядерною зброєю вважаю вкрай малоймовірним. Але так чи інакше, всі наявні варіанти б'ють по ньому самому».
За словами Галеотті, наразі «немає підстав вважати, що економіка ось-ось розвалиться, маси повстануть або станеться переворот». Проте він сумнівається, що Росія зможе вести війну в нинішній інтенсивності ще довго.
«Пройде ще рік — і збиток, завданий російській економіці, стане надто значним. Тож за таких умов необхідно принаймні думати про альтернативи», — сказав експерт.