Майже всі погоджуються, що Путін потрапив у серйозну халепу в Україні. Зеленський, його європейські союзники та західні військові аналітики — всі переконані: диктатор Росії рухається до ганьби. Звісно, вони можуть помилятися. Але що, якщо ні? Як відреагує загнаний у кут Путін, якому є що втрачати — і політично, і особисто? Судячи з минулого, він радше ескалуватиме, ніж капітулюватиме. Його варіанти охоплюють діапазон від тролінгу на YouTube до ядерної війни.

Для України останні новини переважно добрі. Завдяки дронам і ракетам власного виробництва країна змусила загарбників відступити. За деякими оцінками, місячні втрати Росії вбитими й пораненими сягають 30 000 осіб. Наступ зупинився, подекуди покотився назад. Українські авіаудари вглиб Росії повертають війну до суспільства, яке роками перебувало в омані. Горить Санкт-Петербург. Паливний дефіцит породжує черги. Ростуть ціни й податки. «Спеціальна воєнна операція» 2022 року, покликана принести швидку перемогу, вже тривала довше за Першу світову.

Українці щодня потерпають від щораз безжальніших ударів по цивільній інфраструктурі. Але в розмові з The Guardian минулого тижня Зеленський звучав оптимістично: нічний кошмар, схоже, добігає кінця. Джек Вотлінг із Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень написав цього місяця, що бойовий потенціал Росії згасає і перемир'я стає досяжним. «Жорстокість Путіна поступається лише її безглуздості. Повільно, але впевнено він програє свою війну», — написав американський аналітик Сет Стоддер.

Чи Путін розуміє, що програє?

Тут виникає перше з трьох незручних питань. Лідер Росії — консервативний апаратник старого загартування. Він вважає Росію досі наддержавою, а не тим, чим перетворив її власноруч: зневаженим ізгоєм і васалом Китаю. Путін не користується смартфоном і не виходить в інтернет. За чутками, він спирається на апаратчиків із ближнього кола, лояльних генералів і державні ЗМІ, що кажуть те, що він хоче почути. Якщо так — він просто продовжуватиме гнути своє.

Але це породжує друге питання, ще тривожніше: що станеться, коли його кремлівська бульбашка лусне і до нього дійде, що маячить нищівна поразка? Не чекайте, що він попроситься на переговори. Минулого тижня він зневажливо відкинув пропозицію Зеленського про перемир'я, повторивши свій незмінний список вимог.

Подвоєння ставок і гібридна війна проти НАТО

Найімовірніша реакція Путіна — розширити зону бойових дій за межі України, потенційно втягнувши у відкрите протистояння країни НАТО. Певною мірою це вже відбувається. Звідси й хор тривожних попереджень від керівників силових, розвідувальних і оборонних структур Європи: що важче Росії в Україні, то швидше наростають її диверсії й підривна діяльність.

«Лінія фронту — скрізь», — попередила голова МІ-6 Блез Метревелі. «Експорт хаосу — не збій системи, а закладена в неї функція в російському підході до міжнародної взаємодії». Прем'єр Кір Стармер стверджує: розвідка вважає, що впродовж чотирьох найближчих років Росія може атакувати країну НАТО — це робить суперечку довкола оборонних витрат Британії ще гострішою.

Ганна Кіст-Батлер, голова британського GCHQ, заявила минулого місяця, що московські сили «відступають на полі бою». Відповіддю Путіна стало посилення тиску через кібератаки й дезінформаційні кампанії. Москва «безупинно атакує критичну інфраструктуру, демократичні процеси, ланцюжки постачання й суспільну довіру», — сказала вона.

Фізична агресія також наростає. Кількість вторгнень озброєних дронів і літаків у повітряний простір НАТО множиться. Тисячи інцидентів із перешкодами для GPS, що дезорієнтують цивільну авіацію й судноплавство, приписують Росії. Польська залізниця, якою постачається Україна, зазнала диверсій. Схожі атаки — у Німеччині та Британії. Підводні кабелі й трубопроводи в Балтійському морі перерізано. Нові лінії зіткнення відкриваються вздовж кордону Норвегії з Росією та в Північній Атлантиці.

Геополітика, ескалація і ядерний ризик

ЄС запровадив додаткові санкції й відкрив офіційні переговори про членство з Україною. На саміті НАТО луна нові обіцянки солідарності. На східному фланзі Європи — у Молдові та Вірменії — російські кампанії впливу зазнали відсічі. Поразка Орбана в Угорщині б'є по проросійських популістських силах на континенті.

Росія продовжить нарощувати гібридну війну по всій Європі, прогнозує аналітичний центр «Центр демократії та стійкості». Головна мета — підрив скоординованих дій Заходу через страх і дезорієнтацію. Аналітики вважають: країни Європи мають визнати, що зазнають спільного нападу, і ввести «прямі, асиметричні витрати» для Росії. На тлі найбільшого переозброєння в Європі з 1930-х років до прямого військового протистояння — один крок.

Що жорсткіша відповідь, то екстремальнішою може бути реакція Путіна. Рішення ризикнути повномасштабним вторгненням в Україну було вже нераціональним. Відтоді він вдавався до гротескних піхотних штурмів «живою хвилею», масових викрадень дітей і безрозсудних ударів по атомних станціях. Коли Дмитро Медведєв загрожує Європі ядерною зброєю — а він робить це регулярно — цей крайній сценарій виключати не можна.

Яким буде мир?

Це третє незручне питання. Україна і Європа хочуть, щоб це зупинилося. Путін це розуміє — і може спробувати заморозити конфлікт, переозброюючись для наступного раунду, або прийняти пропозицію про перемир'я без жодного наміру укладати тривалу угоду. Суспільний тиск — повернути солдатів і провести вибори — може розколоти єдність України. Якщо загроза здасться меншою, Європа може скоротити підтримку. Перемир'я без твердих гарантій безпеки залишить Україну вразливішою до нового удару.

Нинішній оптимізм Заходу може виявитися хибним. Але першопричина всього цього болю — одна людина, а не історія чи географія. Російський народ несе відповідальність за те, щоб усунути його від влади. Без Путіна все можливо. З ним — війна без кінця.