Останні події в Україні показали: між нею та Росією прірва. У Москві вихід на вулицю проти Путіна або критика режиму в мережі означають арешт, штраф або ув'язнення. В Україні люди пишуть у соціальних мережах, збираються на мітинги — і вже вдруге за рік змушують президента кардинально змінити курс.
Минулого літа Зеленський спробував посадити антикорупційних слідчих на короткий повідець — і українці не дали йому цього зробити. Цього разу протести добились зміни кадрової політики. Під тиском вулиці він замінив непопулярного Олександра Сирського на посаді головнокомандувача. Міг цього не робити: воєнний стан дає право забороняти демонстрації й арештовувати учасників. Але не наважився.
Чи піде звільнення Сирського на користь обороні?
Питання відкрите. Не випадково в конфлікті між міністром оборони та головнокомандувачем Зеленський спочатку обрав бік Сирського. Той — досвідчений командир, який добре знає ворога: вони навчалися разом іще за радянських часів. Чималою мірою саме завдяки його керівництву Україна досі тримається проти Росії.
Але хід війни різко змінився. Безпілотні системи фактично панують на полі бою. Дані, оброблені в реальному часі, можуть вирішувати долі людей. Технологічна перевага, здобута у повітрі та на землі завдяки дронам, сьогодні для оборони не менш потрібна, ніж жива сила.
Федоров: цивільний реформатор проти армійських звичок
Уособленням технологічного курсу є молодий Михайло Федоров, який бореться за повернення на посаду міністра оборони. Альтернативні пропозиції Зеленського — аж до посади віцепрем'єра — він відкидає. Схоже, розраховує, що тиск вулиці знову спрацює.
Зеленський поки відмовляє — і не лише через авторитет. За короткий час у міністерстві Федоров встиг зачепити надто багато болючих тем одразу. Армійське керівництво, не звикле до цивільного втручання. Оборонні підрядники, що тримаються за вигідні контракти. Управлінські ланки, просякнуті радянською звичкою перекладати відповідальність. Звільнити Федорова здавалося меншим ризиком — але ланцюгова реакція виявилась несподіваною.
Драпатий: нова культура в армії
Новий головнокомандувач Михайло Драпатий розуміє і силу конвенційних збройних сил, і переваги асиметричної війни. Він уособлює зміну армійської культури — від страху до відповідальності. Ініціативу знизу він сприймає, за його власними словами, як ресурс, а не загрозу. Тому має повагу серед солдатів, які в цивільному житті звикли нести відповідальність і не готові терпіти командування по-старому.
Якби Зеленський поєднав армійські зміни з реформами Федорова, для України відкрилась би реальна нагода. Не дарма російські воєнні блогери, що зраділи звільненню Федорова, занепокоїлися після призначення Драпатого: вони розуміють, що такі реформи на їхньому боці неможливі. Разом Драпатий і Федоров могли б вивести оборону на інший рівень — і притиснути Путіна до переговорів. Власне, в цьому весь сенс.