Росія знову б'є по Києву. Австрійський полковник Маркус Райснер аналізує логіку цих ударів, пояснює сигнали, закладені в третє застосування балістичної ракети «Орєшнік», і оцінює, наскільки Україна реально підриває російську логістику.

Чи виробляє Київ зброю?

ntv.de: Росія обґрунтовує останні масові атаки на Київ тим, що там нібито виробляються зброя та дрони. Чи дійсно в самому Києві є вагомі оборонно-промислові та дронові потужності?

Маркус Райснер: Київ — велике місто з розвиненою інфраструктурою, і як таке воно вміщує чимало промислових підприємств. На міській території, розосереджено по різних районах, справді, мабуть, відбувається виробництво дронів та озброєння.

Погрози посольствам: психологічний тиск?

Москва відкрито закликає іноземних дипломатів залишити Київ, тоді як посол ЄС демонстративно заперечує. Як ви кваліфікуєте цю загрозу?

За цим стоїть ціла низка причин. На фронті склалась патова ситуація. На тактично-оперативному рівні Україні вдалось зупинити просування росіян — принаймні наразі. Точкові прориви ще трапляються, але супроводжуються надзвичайно великими втратами. На стратегічному рівні це створює передумови для ескалації в інших напрямках — з обох сторін. Протягом останніх тижнів і місяців ми спостерігали різке збільшення атак із боку України по російській території, і Росія починає відповідати тим самим.

Наскільки Путін під тиском?

Наскільки сильно зараз Росія перебуває під тиском?

У День Перемоги, 9 травня, українських ударів не було — цього досягли завдяки перемир'ю за посередництва президента США Дональда Трампа. Але потім пішли масовані авіаудари по Москві. Після дронового удару по студентському гуртожитку в Старобільську — в окупованій Росією Луганській області, де загинуло понад дюжину людей, — тиск на Путіна різко зріс. Російський уряд мусив пояснити власному населенню, як на п'ятому році війни взагалі можливі такі удари по Москві, і водночас продемонструвати помсту за атаку на гуртожиток. У відповідь ми спостерігаємо дедалі жорсткіші російські удари — ескалація у сфері повітряної війни очевидна.

Росія подає дроновий удар по гуртожитку як напад на невинних молодих людей, замовчуючи, що там будували дрони й навчали рекрутів.

Маємо два наративи. Генеральний штаб України заявив, що в Старобільську було уражено штаб-квартиру підрозділу з підготовки операторів дронів. Російська сторона говорить про загиблих цивільних — що Генеральний штаб України називає маніпулятивною інформацією. Під час війни йде боротьба за домінування у власному інформаційному просторі. Обидві сторони намагаються применшити власні помилки й вказати на те, що інша сторона порушує міжнародне гуманітарне право.

«Орєшнік» і ядерна ескалація

Росія та Білорусь відпрацьовують застосування тактичної ядерної зброї, а Росатом після повторних дронових ударів по АЕС Запоріжжя попереджає про «точку неповернення». Чи вбачаєте ви реальну небезпеку ескалації?

Жодна зі сторін реально не зацікавлена в ядерній ескалації. До цього часу відповідальні сторони намагались розряджати ситуацію. Але щоразу, коли росіяни відчувають себе загнаними в кут, вони демонструють бойові можливості своїх засобів заради сигнального ефекту. Це видно з того, як Росія вкотре застосовує балістичну ракету «Орєшнік» — вже втретє.

Тобто кожне застосування «Орєшніка» несло певне послання?

Якщо поглянути на три застосування, простежується чітка закономірність. Перше відбулося в листопаді 2024 року — у відповідь на задіяння далекобійних західних зброєних систем проти цілей на Курщині. Друге — у січні 2026 року, переважно як сигнал президенту Трампу після того, як стало відомо, що ЦРУ допомагає Україні з розвідкою цілей і почало домагатись арешту російських танкерів.

А що означає нинішнє застосування?

Ракетою «Орєшнік» Москва надсилає сигнал європейцям, які підтримують Київ в ударах по Росії. «Орєшнік» є загрозою для Європи, адже ефективного захисту від нього практично немає — тим паче що сучасні системи протиракетної оборони, розгорнуті на європейській землі, переважно контролюються американцями, а самі європейці мають лише обмежені власні можливості. Лише з придбанням ізраїльської системи Arrow Бундесвер міг би перспективно отримати такий захист.

Росія тим самим повідомляє: ми добре знаємо, що Україна завдяки вашій, європейській, підтримці здатна завдавати далекобійних ударів по нашому тилу — і ми це припинимо. Оскільки Путін, зіткнувшись з українськими атаками, опинився в скрутному становищі, Кремль відводить погляд від стагнуючого фронту й переключає увагу на повітряну війну.

Удари по нафті та логістиці

Україна вдарила по центральній нафтоперекачувальній станції у Владімірській області, а дронові атаки на Бєлгородщину завдають шкоди енергетичній інфраструктурі. Чи досягає Україна реального порушення російської воєнної логістики?

Це можна буде оцінити лише з часом, адже наслідки таких ударів виявляються в цифрах часто лише через тижні або місяці. Якщо руйнування нафтової інфраструктури призведе до відчутного скорочення валютних надходжень Росії, Москві середньостроково бракуватиме коштів для ведення війни. За наявними даними, лише за останні три місяці було уражено від 10 до 15 відсотків російських нафтопереробних потужностей. З урахуванням попередніх ударів зараз під загрозою знаходиться вже близько чверті переробних і експортних потужностей. Це болісно, але ще не настільки критично, щоб поставити Росію на коліна.

Надходить чимало повідомлень про те, що Україна перетворила маршрути постачання в напрямку Херсону й Криму на «зону смерті» — насамперед завдяки дроновим атакам на вантажівкові колони поблизу Маріуполя. Чи це суттєво порушує російську воєнну логістику на півдні?

За цими атаками стоїть намір України зірвати перегрупування російських сил у рамках підготовки до можливого літнього наступу. Ця схема знайома нам по попередніх роках — але новим є те, що українські засоби ураження та далекобійні дрони дедалі глибше проникають на територію Росії й окуповані землі та завдають там реальної шкоди. Наскільки тривало це послаблює російську воєнну логістику — покажуть найближчі тижні. Якщо літній наступ так і не відбудеться, можна буде стверджувати: Україна справді змогла цього року настільки тиснути на росіян, що до наступу не дійшло.

Де найзапекліші бої?

Де зараз точаться найзапекліші бої?

Основні бойові дії тривають у центральній ділянці фронту — в районі Костянтинівки. Росія стверджує, що вже зайняла близько третини міста і намагається оточити його з двох сторін. Підтвердити це з достовірністю неможливо. Українське постачання продовжує функціонувати аж до самого міста, хоча російські елітні дронові підрозділи на кшталт «Рубікона» цілеспрямовано атакують логістику.

Як реагує Київ?

Україна намагається симетрично відрізати росіян від постачання — і водночас так розподілити власні сили, щоб відбивати атаки на півночі та півдні, не послаблюючи центральну ділянку. У цей контекст вписується й російська погроза можливим наступом з білоруської території: мета — змусити Україну розпорошити війська на багато фронтів і не дати їй зосередити зусилля в одному напрямку. Саме цю концепцію російська армія намагається реалізувати вже два роки. Поки що прорвати українські лінії таким чином їй не вдалось.