Удари України по нафтопереробних заводах спровокували нову паливну кризу щонайменше у 30 регіонах країни — про це повідомляє Reuters. На відміну від попередньої хвилі дефіциту, яка тривала з кінця травня до середини липня, нинішня особливо боляче б'є по Москві та Підмосков'ї. Мережі заправок «Газпром Нафта» і «Татнафта» вже обмежили продаж пального у столиці.
«Не можна сказати, що пального немає взагалі. Але що це криза — очевидно», — каже Олег Григоренко, головний редактор незалежного порталу 7x7, якому влада Росії присвоїла статус «іноземного агента». За його словами, таксисти, кур'єрські служби та будівельна галузь у кількох регіонах уже втрачають бізнес. «Логістика приватних будівельних компаній дуже залежить від бензину», — пояснює він.
Черги й зіпсоване пальне
У Краснодарському краї люди годинами стоять у чергах. Місцева влада списує це на відпускний сезон, але мешканці кажуть, що літо стало катастрофою. Рієлтор із Сочі Ігор Захарченко написав в Instagram: «Сочі нагадує часи до Олімпіади — мало машин, мало людей. Але справа в тому: у Сочі немає бензину».
Економіст Микола Корженевський, який залишив Росію на знак протесту проти війни, звернув увагу на якість пального. Знайомі надсилають йому фото автомобілів із повідомленнями про пошкодження двигунів через домішки в бензині. «Машина не заводиться, везуть до майстерні. Черга там — кілька місяців, навіть у Москві», — розповідає він в інтерв'ю DW. «А потім ще місяцями чекають запчастини. Деякі автомобілі просто не витримують той бензин, який у них заливають».
На шляху до системної кризи
За даними Bloomberg, нафтовий експорт Росії за час війни впав різкіше, ніж будь-коли раніше. Видобуток знизився з 11,5 мільйона барелів на добу у 2019 році до менш ніж 9 мільйонів зараз. Корженевський не виключає падіння до 8 мільйонів — це умови для повноцінної системної кризи. Його аналогія — Венесуела: економіка Росії рухається тим же шляхом хронічно падаючих національних доходів.
Економіст Ігор Ліпсіц, колишній викладач Вищої школи економіки, зараз у вигнанні в Європі, порівнює ситуацію з розпадом СРСР. «Тоді були спеціальні системи постачання для еліти — свої магазини, без черг і за низькими цінами. Це дуже злило людей», — каже він DW. Зараз повторюється та сама схема: медики, поліція, чиновники й силовики заправляються поза чергою на очах у тих, хто простояв годинами. «Це викликає сильне обурення», — констатує Ліпсіц.
Бізнес-журналіст В'ячеслав Ширяєв, також у вигнанні й у списку «іноземних агентів», каже, що імпорт пального з Індії чи Китаю не вирішить проблему: щоденна потреба Росії — близько 200 000 тонн бензину й дизелю, і за нинішньої ізоляції такі обсяги нереальні.
«Якщо не буде дизелю — зупиниться все»
Ширяєв вважає, що паливний дефіцит здатний підірвати стабільність режиму Путіна: «Якщо не буде дизелю, зупиниться залізнична мережа протяжністю 6 000 кілометрів. Це паралізує сотні заводів, вантажівки не зможуть рухатися, продукти не доїдуть до магазинів, а фермери не зберуть врожай». На його думку, якби Захід підтримав Україну у подвоєнні чи потроєнні інтенсивності ударів, війна завершилася б за кілька тижнів. «Якщо Україна знищить всю інфраструктуру нафтопереробки, Путін виявить, що його накази перестали виконуватися», — прогнозує Ширяєв.
Матеріал підготовлено на основі статті DW, спочатку опублікованої російською мовою.