Українці знали, що масований удар неминучий. Відтоді як Росія приблизно тиждень тому погрозила посилити атаки на столицю, багато хто ночував у підземних укриттях.
Ми були на два поверхи під землею — і все одно відчували і чули потужні вибухи над головою. Потім пішли російські дрони — можливо, з новими вибухівками або для розвідки завданих ракетами руйнувань. Потім знову ракети.
Понад 41 000 людей — серед них майже 4 500 дітей — переночували в укриттях київського метро, повідомила компанія-оператор. Це рекордний показник за останні роки.
Москва попереджала, що удари стануть набагато жорстокішими, однак цей мало чим відрізнявся від того, що Київ бачив уже не раз. Росія знову заявила, що б'є по військових цілях — і знову постраждали цивільні.
«Будинок відремонтують, а душу — ні»
Виходячи з укриттів після атаки, люди з жахом виявляли, що їхні квартали не впізнати. Вибиті вікна, автомобілі — обгорілі, скручені уламки металу.
У Києві тієї ночі загинуло щонайменше шестеро. Смерть і руйнування були й в інших містах України. У Дніпрі загинуло щонайменше 16 людей — ракетний удар прийшовся на два житлових будинки.
Понад 90 людей зазнали поранень у двох містах. Харків на північному сході — де також постраждали об'єкти енергетики та цивільна інфраструктура — повідомив про 10 поранених, серед них дитина. Удари зазнали й інші регіони країни.
У Виноградарі — зазвичай тихому передмісті Києва — суцільне знищення: багатоповерхівки з вибитими вікнами, обгорілі остови автомобілів на тротуарах, пил і дим у повітрі. Місцеві розповідали, що чули щонайменше три потужних вибухи. Кількох сусідів госпіталізували з важкими травмами.
Анна живе в дев'ятиповерховому будинку впритул до епіцентру одного з вибухів. Крізь сльози вона розповіла, що одна зі знищених машин — її. Але думає вона зараз не про машину і не про будинок.
— Будинок відремонтують, а душу — ні, — сказала вона. — Увесь будинок, уся Україна в горі. За що нам це?
Рятувальники та волонтери
Слідом за ударом розгорнулася масштабна робота з ліквідації наслідків і допомоги постраждалим.
Біля будинку Анни рятувальники перевіряли стан людей, психологи від держави розмовляли з приголомшеними мешканцями, волонтери роздавали їжу і воду.
Поліція відганяла всіх від багатоповерхівок — з розбитих вікон досі сипалися уламки скла.
Неподалік хлопці з сусідніх дворів разом із комунальниками розчищали завали в дитячому центрі дозвілля — на залишках вікон ще видно намальованих фіолетових метеликів.
Але варто відійти від епіцентру — і починає повертатися відчуття звичного життя. За рогом від будинку Анни двоє дітей гойдалися на гойдалці, з подивом споглядаючи метушню в своєму кварталі. Ще далі дорожники клали новий асфальт, ходили автобуси — ніби за кілька кроків не відбувалося нічого незвичного.
Саме так Київ живе з війною: як би боляче місто не отримало, воно повертається до щоденного ритму.