Зеленський перехопив дипломатичну ініціативу так само вправно, як його армія зупиняла танки під Києвом: несподіваним відкритим листом до Путіна він зайняв позицію, яку Кремлю тепер украй незручно утримувати.
Лист — по суті, розгорнуте есе — спростовує звичну російську риторику й ставить Москву перед незручною правдою: «спеціальна операція» затяглася довше, ніж Велика Вітчизняна війна після 1941 року, і кінця їй не видно.
Зеленський заздалегідь погодив крок із європейськими партнерами та з Вашингтоном. Це було принципово: Кремль розраховував апелювати до «духу Анкориджа» — торішнього саміту Трампа й Путіна — і через Трампа тиснути на Київ. Оскільки ж лист прямо відстоював формат прямих переговорів, якого добивається сам Трамп, Білий дім зустрів його без застережень.
Відповідь Путіна виявилася передбачуваною: він заявив, що «побіжно глянув», але «не мав можливості вивчити детально». Зустріч, на його думку, «позбавлена сенсу». У Вашингтоні це прочитали однозначно — не на користь Москви.
Україна веде на полі бою
Попри чисельну й технічну перевагу противника, саме українці зупинили наступ на Київ і роками утримували фронт. Сьогодні Україна — світовий лідер у бойовому застосуванні дронів: безпілотники вивели з ладу нафтопереробні заводи, що фінансують кремлівську машину через експорт, перерізали логістику до Криму, знищили кораблі в Балтійському морі та бази стратегічних бомбардувальників.
Удари сягнули вглиб Росії. Нафтове депо в Санкт-Петербурзі спалахнуло якраз тоді, коли місто приймало російський аналог Давоського форуму. Путіну довелося просити Трампа переконати Київ не бити по параду на Красній площі — й виявилося, що там і показувати вже не було чого.
Масштаб втрат неможливо вічно приховувати. Попри те що вербувальники обходили Москву та Санкт-Петербург, горе торкнулося стількох родин, а стільки солдатів повернулося покаліченими, що кремлівська пропаганда вже не справляється з дійсністю.
Що далі
Зеленський із самого початку повномасштабного вторгнення повторює: всі війни закінчуються за столом переговорів. Конкретної угоди найближчим часом не видно, але Київ методично покращує свою позицію — і дипломатичну, і бойову — щоб до моменту, коли переговори стануть реальними, умови виявилися вигіднішими, ніж будь-хто очікував. Цей лист — черговий крок у тому самому напрямку.