Родичі солдатів 14-ї окремої механізованої бригади України оприлюднили фотографії виснажених чоловіків — і зрештою добилися звільнення командира бригади.
Місяцями бійці утримували позиції біля Куп'янська на Харківщині — міста, поділеного річкою Оскіл. Навіть після того, як минулої осені російські війська прорвалися через стару підземну трубу під річкою, бійці 14-ї бригади та інших підрозділів здебільшого втримали свої позиції.
Але ціна цього виявилася надто високою.
«Він писав: ми голодуємо»
Минулого тижня родичі бійців публічно оприлюднили фотографії виснажених солдатів і заявили про погане постачання, нестачу їжі та води й слабке керівництво.
Ольга розповіла Українській службі Радіо Свобода, що її чоловік та інші бійці 14-ї бригади по кілька днів залишалися без їжі та води. «Він писав мені: "Я живий, але ми голодуємо". І на той момент вони вже дев'ять днів не їли».
«Ви розумієте, скільки можна не їсти, поки шлунок не висохне?» — скаржилася Радіо Свобода інша дружина солдата, Анастасія. «Спочатку шлунок просто перестає працювати. Потім зневоднення. Ноги боліли, бо не було води».
Анастасія Сілчук, дружина одного з бійців, опублікувала у Facebook фотографії з підписом: «Сім місяців тривають постійні затримки з їжею, водою та пальним. Ми часто втрачаємо свідомість і фізично не можемо обороняти свої позиції».
24 квітня генерал Олександр Сирський наказав звільнити командира бригади. У заяві Генерального штабу зазначалося, що командири «приховували реальний стан справ, зокрема втрату певної кількості позицій та прорахунки щодо забезпечення солдатів», а також виявлено «проблему з постачанням продовольства на одну з позицій бригади».
Нестача людей і довіри
Випадок із 14-ю бригадою оголив ширші труднощі ЗСУ. Після більш ніж чотирьох років повномасштабної війни забезпечення фронту достатньою кількістю бійців залишається серйозною проблемою.
Законодавцям і президенту Зеленському знадобилося два роки, щоб узгодити реформи у сфері мобілізації. Але набір у армію досі нерівномірний, командири регулярно скаржаться на брак підготовлених людей, окремі підрозділи ведуть власні рекламні кампанії. Децентралізована система центрів комплектування дала підстави для звинувачень у корупції.
Показовий приклад — 155-та окрема механізована бригада, навчена і споряджена на Заході: її охопили дезертирства і взаємні звинувачення, командира звільнили за кілька днів до відправлення на фронт.
«Вище командування мало це знати»
Командири та чиновники не заперечили факту нестачі і частково пояснили її складнощами доставки через річку Оскіл — обмежені вантажі переправляли дронами.
«Ситуація з логістикою зараз стабілізувалася, хоча досі залишається вкрай складною», — сказала речниця бригади Надія Замриха. «Все це відбувається під дуже щільним спостереженням ворожих дронів».
Ольга Решетильова, уповноважений захисниця прав українських військових, вказала на ширшу проблему: «Питання навіть не в цьому конкретному підрозділі, а в своєчасному прийнятті рішень про виведення або відступ виснажених військ».
Ігор Романенко, колишній заступник начальника Генерального штабу, погодився, що маршрути постачання під Куп'янськом справді складні. «Суть у тому, що вище командування мало це знати, — сказав він. — Керівництво зобов'язане контролювати ситуацію, якомога частіше бути на місці».
Полковник у відставці Анатолій Козел зазначив, що офіцери нерідко вводять командирів в оману — не лише щодо логістики, а й щодо стану оборонних позицій. «Якщо вас регулярно обманюють — треба самому виїжджати на місце», — додав він.