Армія США планомірно нарощує присутність безпілотників у Тихоокеанському регіоні. Низька вартість, гнучкість розгортання й уроки конфлікту в Україні підштовхують до радикальної зміни тактики — хоча серед офіцерів досі немає єдності щодо того, наскільки далеко варто заходити.
«Баліктан-2025»: безпілотники в центрі сценарію
З 20 квітня по 8 травня тисячи американських, філіппінських і японських військових брали участь у щорічних навчаннях «Баліктан» на півночі Філіппін. Цьогорічнє видання стало одним із найбільших в історії регіону: до нього долучилися близько двадцяти країн-союзників, серед яких Франція, Канада та Нова Зеландія.
Упродовж майже трьох тижнів сили відпрацьовували берегову оборону, морські удари, амфібійні операції та стрільби бойовими боєприпасами. Поряд із цими традиційними елементами центральне місце цього року посіли саме безпілотники.
25-та піхотна дивізія провела операції із задіянням наземних, морських і повітряних дронів, поєднуючи розвідувальні та ударні функції за допомогою малих дронів-камікадзе. Разом із філіппінськими силами американські солдати імітували захоплення ворожих позицій у рамках «дронізованої війни» при температурі до 36°C.
Нова доктрина: машина замість людини на передовій
Генерал Рон Кларк сформулював принцип у коментарі для DefenseOne: «У сучасних бойових діях ми ніколи не повинні посилати солдата туди, куди можна послати безпілотну систему». Ідея — мінімізувати присутність людей там, де з завданням здатна впоратися машина.
Полковник Адіса Кінг, командир 3-ї мобільної бригади, підтвердив переваги на практиці: «Це дещо знижує ризики, але головне — дозволяє бачити далі», — сказав він Defense News. Водночас він визнає нові логістичні труднощі: «Виклик — у масовому розгортанні. Що було б, якби в мене було десять дронів? Вони злітають, щоб дезорієнтувати противника або поліпшити видимість. Але підтримання боєготовності — окрема проблема».
Армія також тестує «практичні» інновації, що народжуються безпосередньо в полі. Дрон Kestrel — компактний FPV-квадрокоптер, здатний діяти в рої й виконувати ударні місії, — розробили самі солдати. Це помітний відхід від традиційної логіки, орієнтованої на важке й централізоване озброєння.
Україна як полігон, Китай як орієнтир
Адмірал Семюел Папаро, командувач Індо-Тихоокеанського командування, говорить про «комодитизацію» бою — масове поширення дешевих безпілотних систем, доступних для всіх учасників конфлікту. Посилаючись на Україну, він характеризує його як «грандіозну лабораторію комодитизації дешевої смерті»: за його словами, російські сили втрачають близько 100 осіб на квадратний кілометр захопленої та згодом втраченої території.
Стратегія Пекіна також формує американські розрахунки. Китай розвиває рої малих дронів, важкі ударні безпілотники та чотириногих роботів, здатних діяти злагоджено — «зграями». Від Тайваню до Південнокитайського моря тиск у регіоні не спадає.
Генерал-лейтенант Метью Макфарлейн, командувач I корпусу, закликав не недооцінювати пасивний захист: «Ми повністю усвідомлюємо необхідність захисту від цієї цілком реальної повітряної загрози, яку спостерігаємо по всьому світу».
Застереження: дрони — не єдиний урок
Генерал Ксав'є Брансон заперечує тим, хто зводить трансформацію сучасної війни виключно до безпілотників: «Дехто скаже вам, що урок конфлікту в Україні — це дрони, дрони, дрони й ще раз дрони. Я з цим не згоден. Це поверхово і надто зручно. Не можна застосовувати бритву Оккама до стратегічних питань».
Командувач американськими силами в Кореї закликає думати на крок уперед: «Яким буде наступний стратегічний зрив? Якщо ми не уявлятимемо його вже зараз, то через десять років усе ще використовуватимемо дрони, переконані, що це досі правильний шлях». Серед можливих відповідей він називає «комерційний космос» — як зону розгортання техніки, невсипуще спостереження або нове поле бою.