Ділявер провів майже сім годин у черзі з сотень автомобілів біля заправки поблизу Сімферополя, адміністративного центру Криму, — і все-таки заправився. 20 літрів бензину коштували йому 22 долари.
«Там крутилися підлітки, пропонували бензин по 300 рублів [4,2 долара], одного ледь не побили розлючені чоловіки в черзі», — розповів 52-річний кримський татарин Al Jazeera в суботу. Свого прізвища він не назвав: розмова з іноземними ЗМІ може коштувати йому в'язниці.
За номерними знаками та акцентами частина чоловіків у черзі виявилась російськими туристами, які вирішили достроково згорнути відпустки й тікати через Кримський міст — 19-кілометрову споруду вартістю чотири мільярди доларів.
«Сезон зіпсований, а це погано майже для всіх тут», — сказав Ділявер. Більшість жителів посушливого півострова залежить від щорічного туристичного потоку; сільське господарство просіло ще після того, як Київ перекрив головний зрошувальний канал.
Дрони беруть дороги під контроль
Брак бензину — лише верхівка айсберга. «Ключова проблема Криму — не нестача пального, — сказав Al Jazeera Микола Мітрохін, дослідник Бременського університету. — Проблема в тому, що українські дрони почали масово атакувати дороги всередині півострова».
З середини травня безпілотники вдарили по сотнях вантажівок із пальним, боєприпасами та іншими вантажами, що рухалися з південно-заходу Росії до Криму так званим «сухопутним коридором» через окуповані українські території. Оператори керують дронами з бункерів на відстані до 200 кілометрів, а самі безпілотники засівають дороги мінами масою 500 грамів — з магнітними датчиками або датчиками руху.
Удари зазнали й вантажні кораблі, що везли паливо і продукти до Криму або вивозили сталь і зерно з окупованих районів південно-східної України.
«Україна може регулярно, щодня, бити по військових та інфраструктурних об'єктах у Криму, — заявив Володимир Фесенко, керівник київського аналітичного центру «Пента». — Україна перетворила Крим на острів, оточений війною й вогнем».
Третій спеціальний батальйон на початку місяця повідомив, що його оператори «взяли під повітряний контроль» маршрут постачання від окупованого Мелітополя до Чонгарського мосту на півночі Криму. «Це тільки початок! Буде ще більше!» — йшлося у відео з кадрами вибухів і палаючих вантажівок.
Чонгар — головний в'їзд до Криму: Сиваш, відомий також як Гниле море — лабіринт лиманів і солончаків — відокремлює його від материкової України, залишаючи лише три смуги землі, достатньо тверді для доріг і залізниці. Трохи більше тижня тому Чонгарський міст пошкодили дрони, і тепер крізь нього проїжджають лише легкові авто; автобуси й вантажівки переправляються понтонним мостом поруч.
Рано вранці в понеділок дрон вразив поїзд у русі — загинув один машиніст. Москва зупинила ще дев'ять потягів; пасажирів вивозять автобусами.
Дрони також вдарили по паливних складах, зенітних комплексах, аеродромах, командних пунктах і об'єктах Чорноморського флоту — він переведений до Новоросійська після втрати щонайменше третини суден. Після анексії 2014 року Москва витратила мільярди на мілітаризацію Криму: розгорнула фрегати й підводні човни, комплекси С-400, десятки тисяч військових, збудувала нові бази й аеродроми. «Путін перетворив Крим на військову базу — і тим самим зробив його найуразливішим місцем у цій війні», — підсумував Фесенко.
Ігор Гіркін, колишній офіцер спецслужб і один із найгучніших кремлівських прихильників агресії, засуджений у 2024 році до чотирьох років в'язниці за критику військових провалів Москви, 1 червня написав із-за ґрат у Telegram: «Те, що відбувається на кримських заправках, — справжній кошмар для місцевих і для військових. Київ намагається відрізати півострів і наші південні угруповання від постачання пальним».
Кримські татари: десятиліття під тиском
Для кримських татар, таких як Ділявер, нинішня криза — черговий розділ боротьби за виживання в тіні Москви, що триває вже десятиліттями.
Відтоді як відбулася анексія, громада чисельністю близько 250 000 осіб — приблизно одна десята населення Криму — перебуває під постійним тиском. Замасковані офіцери вриваються до будинків лідерів і активістів на світанку, обшукують у пошуках «екстремістських матеріалів» — якими нерідко виявляються релігійні тексти, зокрема «Коран для дітей». Понад 100 татар отримали вироки за «екстремізм» і «тероризм»; ще десяток безслідно зник — їх вважають убитими.
Ділявер свого часу мав крамницю поблизу Сімферополя. Вищі податки, перевірки з хабарями й шахрайство змусили закрити її. Тепер продає пиріжки з м'ясом і сиром біля автобусної зупинки.
Батьки Ділявера народилися в радянському Узбекистані — після того як у 1944 році Сталін депортував усіх кримських татар, вбачаючи загрозу в їхніх культурних зв'язках з Туреччиною. «У нас є приказка: "Якщо поруч живе росіянин — тримай сокиру напоготові"», — сказала 77-річна мати Гюльсум. «Ми так від них настраждалися, і кінця краю цьому не видно».
Українські удари спровокували й продовольчий дефіцит. Макарони, борошно, консерви й овочі зникли з полиць у деяких магазинах і супермаркетах. «Радянський менталітет нікуди не подівся: є проблема — купи гречку», — посміхнувся Ділявер.