Відеозапис облетів увесь світ: масивна кришка нафтового резервуара злетіла над Москвою на хмарі чорного диму й полум'я після удару українських дронів. За три дні — два прильоти на один завод.
Минулого тижня Київ завдав наймасштабнішої атаки на Москву за всю війну. У неділю Путін публічно визнав «проблеми» і попередив про дефіцит пального — прямий наслідок ударів по нафтовій інфраструктурі.
«Так, ми бачимо проблеми, ми усвідомлюємо їх і реагуємо на них, але ми неодмінно забезпечимо безпеку і країни, і наших громадян, а також непорушність кордонів Росії», — заявив президент на з'їзді «Єдиної Росії».
Упродовж останніх місяців Україна методично б'є по нафтопереробних заводах, складах і маршрутах постачання. Арсенал далекобійних дронів власного виробництва дозволяє дедалі впевненіше долати російську ППО.
Результат — руйнівний дефіцит пального по всій Росії, від окупованого Криму до Сибіру, і стратегічна перевага для Києва на тлі переговорного процесу.
Як еволюціонувала дронова кампанія України
У 2022 році міністерство оборони України заявляло про можливість уражати цілі на відстані близько 630 км. Сьогодні відомство говорить про 1 750 км.
Росія вступила у війну з очевидною перевагою: запасами балістичних ракет і доступом до іранських дронів «Шахед» іще влітку 2022-го. Ті апарати долають до 2 000 км із бойовою частиною масою 50 кг і дали Москві змогу бити по українських містах, складах і енергетичній інфраструктурі в глибокому тилу.
Поки союзники вагалися з постачанням далекобійної зброї, Київ вкладав у власну промисловість. Галузь дозріла: компанія Fire Point вже планує розробку європейської системи ПРО, а Пентагон, за наявними даними, вивчає можливість закупівлі українських дронів і засобів радіоелектронної боротьби.
Ґабрієль Коллінз, провідний аналітик Baker Institute з питань енергетики та геополітики в Євразії, пояснює зсув так: «Поріг входу у сферу далекобійних точних ударів значно знизився. ВВП України до війни становив приблизно чверть від ВВП більшого Х'юстона — проте поєднання мотивації до виживання, освіченого населення, промислової бази й доступу до ключових імпортних компонентів формує ударний комплекс, здатний реально загрожувати критичній інфраструктурі на відстані до 2 000 км від кордонів країни».
Що це означає для Росії
Аналітики оцінюють: виведено з ладу більш ніж п'яту частину загальних нафтопереробних потужностей країни. У травні Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) зафіксувало скорочення видобутку сирої нафти на 5% у річному вимірі — до 8,7 млн барелів на добу. «Такий масштаб збоїв не має прецеденту за всю історію російсько-українського конфлікту», — констатує червневий звіт МЕА.
Ґреґуар Рос, директор програм з Європи, Росії та Євразії в Chatham House, назвав удар по московському заводу «найцікавішим розвитком подій за останній рік». Стратегія Києва, за його словами, — бити «там, де найболючіше» і руйнувати енергетичні доходи, що становлять близько 23% федерального бюджету Росії й приблизно 20% її ВВП.
Аналіз Centre for Research on Energy and Clean Air показав: за 12 місяців до 24 лютого 2026 року Росія отримала 193 млрд євро від експорту енергоносіїв — на 27% менше, ніж за аналогічний довоєнний рік.
Наслідки відчуває і звичайний споживач. Бензин, що до вторгнення коштував $0,65 за літр, у травні продавався по $0,95. В центральних регіонах запровадили обмеження на купівлю. Черги на заправках в окупованому Криму — у соціальних мережах. В Омській області, яка пишалася найнижчими цінами на пальне в Сибіру, люди стурбовані дефіцитом за 2 400 км від лінії фронту.
«Машини у мене немає — я просила сусіда купити мені бензин у каністрі. Тепер що — рубати дрова ножівкою? Косити траву косаркою? До чого докотилися. Слів немає», — розповіла одна з мешканок Омська місцевому виданню NGS55 після заборони на заправку каністр.