Ракети Patriot хочуть усі. Але не отримує ніхто. Німеччина, Японія, Польща, ОАЕ, Саудівська Аравія та Україна роками чекають поставок зенітного ракетного комплексу — і, схоже, чекатимуть іще довго. Так випливає зі слів Браяна Данна, віцепрезидента Lockheed Martin з питань стратегії та розвитку бізнесу, що їх він виголосив у середу на авіасалоні ILA в Берліні.
Данн нагадав, що оборонний гігант вкладе 4,7 млрд доларів у рамках угоди з Пентагоном, щоб до 2033 року нарастити виробництво PAC-3 — найсучаснішої версії ракети Patriot — з 650 до 2000 одиниць на рік. Конкретних зобов'язань щодо термінів поставок він не взяв.
«Ми не керуємо розподілом цих ракет, — заявив він журналістам, цитує Financial Times. — Ми не можемо нікому сказати, яке місце він займатиме у списку пріоритетів». Відповідальність за черговість поставок Данн переклав на американський уряд.
Patriot залишаються одними з небагатьох західних систем, здатних збивати балістичні ракети — зокрема російські «Іскандери». Для України вони захищають великі міста, енергетичну інфраструктуру та стратегічні об'єкти. Кожен перехоплювач коштує кілька мільйонів доларів, а запаси на Заході обмежені.
Перше льотне випробування
За цих умов Україна зробила ставку на власні розробки. Fire Point — компанія, заснована вже після початку повномасштабного вторгнення — оголосила про успішне перше льотне випробування ракети FP-7.X.
«Ми провели надзвичайно важливий тест — повністю керований маневровий політ ракети FP-7.X, яка стане основою майбутнього антибалістичного перехоплювача FREYJA», — заявила генеральна директорка компанії Ірина Терех.
Під час випробування виріб досяг висоти близько 25 кілометрів — порівнянно з тим, що потрібно для перехоплення балістичних загроз. Компанія позиціює FP-7.X як центральний елемент майбутньої протиракетної системи Freyja.
Вартість проти можливостей
Один перехоплювач FP-7.X, за даними Fire Point, коштуватиме близько $700 тис. — проти $3,8 млн за Patriot PAC-3. Різниця дозволяє Україні формувати більші запаси й витримувати інтенсивний темп перехоплень на тлі фактично щоденних російських ударів.
Якщо останні комплектуючі надійдуть вчасно, компанія розраховує запустити серійне виробництво вже у серпні — із темпом до трьох ракет на день.
Утім, FP-7.X навряд чи повністю замінить Patriot. Американська система зберігає складніші можливості виявлення й наведення. Українська ракета використовуватиме радарне наведення на початковому етапі, а на фінальній фазі перехоплення — інфрачервону головку самонаведення. Таке рішення дешевше, але потенційно вразливіше до засобів радіоелектронної боротьби.
Європейська кооперація
Проєкт Freyja спирається на кооперацію з кількома європейськими виробниками. За наявними даними, Fire Point веде переговори з німецькою Diehl Defence щодо інфрачервоної головки самонаведення, а також із Hensoldt, Thales, Leonardo та норвезькою Kongsberg — щодо радарів і систем управління. Мета — протиракетна архітектура, сумісна зі стандартами НАТО.
Окрім FP-7.X, оборонна промисловість Fire Point вже виробляє далекобійні дрони та крилату ракету Flamingo для ударів у глибині ворожої оборони. FP-7.X покликана розв'язати інше завдання — захист українського неба й зниження залежності від іноземних поставок.